Nur zu Besuch - Die Toten Hosen

Immer wenn ich dich besuch, fühl ich mich grenzenlos.

Alles andere ist von hier aus so weit weg.

Ich mag die Ruhe hier zwischen all den Bäumen,

als ob es den Frieden auf Erden wirklich gibt.

Es ist ein schöner Weg, der unauffällig zu dir führt.

Ja, ich habe ihn gern, weil er so hell und freundlich wirkt.

Ich habe Blumen mit, weiß nicht, ob du sie magst.

Damals hättest du dich wahrscheinlich sehr gefreut.

Wenn sie dir nicht gefallen, stör dich nicht weiter dran.

Sie werden ganz bestimmt bald wieder weggeräumt.

Wie es mir geht, die Frage stellst du jedes Mal.

Ich bin okay, will nicht, dass du dir Sorgen machst.

Und so red ich mit dir wie immer,

so als ob es wie früher wär,

so als hätten wir jede Menge Zeit.

Ich spür dich ganz nah hier bei mir,

kann deine Stimme im Wind hören

und wenn es regnet, weiß ich, dass du manchmal weinst,

bis die Sonne scheint;

bis sie wieder scheint.

Ich soll dich grüßen von den andern:

sie denken alle noch ganz oft an dich.

Und dein Garten, es geht ihm wirklich gut,

obwohl man merkt, dass du ihm doch sehr fehlst.

Und es kommt immer noch Post, ganz fett adressiert an dich,

obwohl doch jeder weiß, dass du weggezogen bist.

Und so red ich mit dir wie immer

und ich verspreche dir,

wir haben irgendwann wieder jede Menge Zeit.

Dann werden wir uns wiedersehen,

du kannst dich ja kümmern, wenn du willst,

dass die Sonne an diesem Tag auch auf mein Grab scheint —

dass die Sonne scheint, dass sie wieder scheint.

Щоразу, коли я відвідую вас, я відчуваю себе безмежним.

Все інше так далеко звідси.

Мені подобається тиша тут між усіма деревами

ніби мир справді існує на землі.

Це прекрасний шлях, який веде до вас непомітно.

Так, він мені подобається, тому що він виглядає таким яскравим і доброзичливим.

У мене з собою квіти, не знаю, чи подобаються вони тобі.

Напевно, тоді ви були б дуже щасливі.

Якщо вони вам не подобаються, не турбуйтеся з ними.

Незабаром їх обов’язково знову заберуть.

Як у мене справи, ти щоразу задаєш питання.

Я в порядку, не хочу, щоб ти хвилювався.

І тому я розмовляю з тобою, як завжди,

ніби як раніше,

ніби у нас багато часу.

Я відчуваю, що ти дуже близький тут зі мною

чути твій голос на вітрі

а коли йде дощ, я знаю, що іноді ти плачеш

доки сонце світить;

поки вона знову не засяє.

Я привітаю вас від інших:

вони все ще дуже часто думають про вас.

І твій сад, у нього дуже добре,

хоча можна сказати, що він дуже сумує за тобою.

А пошта продовжує надходити, адресована тобі жирними літерами,

хоча всі знають, що ти переїхав.

І тому я розмовляю з тобою, як завжди

і я тобі обіцяю

колись у нас знову буде багато часу.

Тоді ми знову зустрінемося

ти можеш подбати про себе, якщо хочеш

що на мою могилу того дня також засяє сонце —

щоб сонце сяяло, щоб воно знову світило.