Schwarzer Regen - Die Firma

Ich gehe durch die Straßen wie ein einsamer Samurei /

Ich sehe schwarz-weiße Bilder von KZs und von Abu-Ghuraib /

Und ich fühl mich als hätt ich mich mit nem Pfund Opium betäubt /

War ham die Schrecken aber jetzt bedorohen sie uns erneut /

Ich lauf an Menschen vorbei, die lächeln, als könnten sie nicht anders /

Als sehen sie den Regen nicht oder spüren nicht was uns krank macht /

Ich steh im Regen, bis mir schwarz vor den Augen wird /

Und ich find den Weg nicht wieder der mich Grad nach Hause führt /

Denn in mir tobt ein Kampf zwischen Gozilla und King Kong /

Ich sollte einfach ruhig atmen und abwarten, ja das stimmt schon /

Doch ich seh, was ihr nicht sieht, ich kann nicht grade gehen, /

denn die Welt ist ein Manga und vom Himmel fällt schwarzer Regen /

Die Welt ertrinkt in den Wellen /

die an Klippen zerschellen.

/

Und alles wird schwarz was mal farbig war.

/

Nur noch dunkel und hell /

und wenn der Regen erst fällt /

bleibt nichts von der Welt die so magisch war /

Aus der Welt die wir leben ist alle Farbe gewischem /

Fragt die Soldaten die heimkommen, und vom Graben berichten /

Sie wissen wies ist, wenn man das weiße im Auge des Feindes sieht /

Vielleicht gibt es Argumente für den Krieg, aber keines zieht /

Ich kann sehen wie der blaue Himmel über uns immer weißer wird /

In mir gehts drunter und drüber als hätt sich mein Geist verirrt /

Wo du noch Farben siehst, seh ich nichts als einen schwarzen Fleck /

im Magen der hungerndern Kinder, und der Regen spült sie weg.

/

Es ist als ob sich der Mond vor die Sonne schiebt /

Die Welt gleicht einen tiefen Stollen, aus dem schwarzes Öl gewonnen wird.

/

Ich sehe das was ihr nicht seht, und ich warne jeden /

Die Welt ist ein Manga und vom Himmel fällt schwarzer Regen /

Die Welt ertrinkt in den Wellen /

die an Klippen zerschellen.

/

Und alles wird schwarz was mal farbig war.

/

Nur noch dunkel und hell /

und wenn der Regen erst fällt /

bleibt nichts von der Welt die so magisch war /

Ich wünschte ich wär farbenblind zur Welt gekommen /

und müsst nicht sehen was geschieht, denn am Ende des Tages wird kein Held mehr

kommen /

Der Regen prasselt und das Meer färbt sich schwarz /

und die Tiere am Grund verschwinden, so als ob es sie nie gab /

Aus einem Tropfen wird ein Tepisch, aus dem Tepisch wird eine Wand /

Ich halte sie vor meine Augen und seh nur die Schehmen meiner Hand /

Und das Schwarz bededeckt die die grünen Blätter mit leiser Präzision /

und das einige was das Schwarz durchdringt sind weiße Explosionen /

Und Gebete waren mal bunt, jetzt haben sie gar keine Farbe /

Denn in tausend Sprachen schreien Priester aller Religion: Erbarmen /

Und der Mensch denkt Schwarz und Weiß und lässt alle Farben gehen /

und macht die Welt zu einem Manga, vom Himmel fällt schwarzer Regen /

Die Welt ertrinkt in den Wellen /

die an Klippen zerschellen.

/

Und alles wird schwarz was mal farbig war.

/

Nur noch dunkel und hell /

und wenn der Regen erst fällt /

bleibt nichts von der Welt die so magisch war /

Я ходжу вулицями, як самотній самурай /

Я бачу чорно-білі фотографії концентраційних таборів та Абу-Грейба /

І я відчуваю, що надурила себе фунтом опіуму

Війна нагадує жахи, але тепер вони знову загрожують нам /

Я проходжу повз людей, які посміхаються, ніби не можуть втриматися /

Ніби вони не бачать дощу і не відчувають, від чого ми хворіємо /

Я стою під дощем, поки мої очі не почорніють /

І я не можу знайти дорогу, яка веде мене прямо додому /

Бо всередині мене точиться битва між Гозіллою та Кінг Конгом /

Я повинен просто дихати спокійно і чекати, так, це правильно /

Але я бачу те, чого ти не бачиш, я не можу йти прямо, /

тому що світ манга і чорний дощ падає з неба /

Світ тоне в хвилях /

розбиваючись об скелі.

/

І все, що колись було кольоровим, стає чорним.

/

тільки темне і світло

і коли йде дощ /

Від світу не залишилося нічого такого чарівного /

Всі кольори зникли зі світу, в якому ми живемо /

Запитайте солдатів, які приходять додому і звітують з окопу /

Ти знаєш, як це, коли бачиш біле в оці ворога /

Можуть бути аргументи на користь війни, але ніхто не тягне /

Я бачу, як блакитне небо над нами стає білішим /

Я збиваюся з ладу, ніби мій розум заблукав /

Там, де ти ще бачиш кольори, я не бачу нічого, крім чорної плями /

в шлунках голодуючих дітей, і дощ змиває їх.

/

Ніби місяць рухається перед сонцем /

Світ схожий на глибокий тунель, з якого видобувають нафту.

/

Я бачу те, чого не бачите ви, і попереджаю всіх /

Світ - це манга і чорний дощ падає з неба /

Світ тоне в хвилях /

розбиваючись об скелі.

/

І все, що колись було кольоровим, стає чорним.

/

тільки темне і світло

і коли йде дощ /

Від світу не залишилося нічого такого чарівного /

Я б хотів народитися дальтоником /

і не потрібно бачити, що станеться, тому що в кінці дня ти більше не стаєш героєм

прийди /

Дощ стукає і море чорніє /

і тварини внизу зникають, наче їх ніколи не було /

Крапля стає килимом, килимок стає стіною /

Я тримаю їх перед очима і бачу тільки тіні своєї руки /

А чорне з тихою точністю покриває зелене листя

а деякі, що пробивають чорне, це білі вибухи /

А молитви колись були різнокольоровими, тепер зовсім не мають кольору /

Бо тисячею мов священики кожної релігії кричать: Милосердя /

І людина думає про чорно-біле і відпускає всі кольори /

і робить світ мангою, чорний дощ падає з неба /

Світ тоне в хвилях /

розбиваючись об скелі.

/

І все, що колись було кольоровим, стає чорним.

/

тільки темне і світло

і коли йде дощ /

Від світу не залишилося нічого такого чарівного /