Marée noire - Debout sur le zinc

Tout en volutes, en ellipses de soie,

S'évaporent mes humeurs,

Le sommeil à sonné et m’assomme de son toit

Où les heures, les quarts d’heure, se prélassent.

Laissant mes chairs aux porches de l'éther,

À la vague frontière,

Mes chimères se subliment, s’abandonnent

À la mer

En écume, sur les dunes, et s’effacent.

Glissant sur l’onde,

Sous les yeux de la blonde,

Je m'éloigne des falaises,

De lianes en trapèzes,

Les embruns mènent le bal,

Dansent les feux de bengale,

Et je déploie mes ailes

Immaculées au ciel, aux étoiles.

Soudain une ombre, à l’horizon des songes

Semble avaler la mer,

Des éclairs craquent le ciel et déchirent

L’atmosphère;

Ils abondent, font la ronde, et s’enlacent.

Hypnotisé par la blanche dentelle,

Je m’approche à tire-d'aile,

Les remous sous mes voiles s’enveniment

Et s’emballent,

Et le vent, plus violent, me menace.

Glissant sur l’onde,

Sous les yeux de la blonde,

Je m’approche du malaise,

De lianes en trapèzes,

Les embruns sèment le bal,

Meurent les feux de bengale,

Et je déploie mes ailes

Immaculées au ciel, aux nuages.

Sur mon balcon, survolant les baleines,

Fuyant les eaux d'ébène,

Les sirènes s'égosillent en alarmes inutiles,

Plus de chant, plus d’amant, elles trépassent.

Aux premières loges, un géant de ferraille,

Flottant sur son brancard,

Lentement se soulage en nappes

De cauchemar;

Et la mer, maudissante, laisse place.

Glissant sur l’onde,

Sous les yeux de mes blondes,

Je m'éloigne du malaise,

De lianes en trapèzes,

Les embruns pleurent le bal,

De la coulée de gale,

Et je déploie mes ailes

Miraculées au ciel, aux étoiles.

Все в сувоях, в еліпсах шовку,

Мій настрій випарується,

Сон збив мене зі свого даху

Де години, чверть години, гріються.

Залишаючи свою плоть до ґанків ефіру,

На туманному кордоні,

Мої химери сублімуються, здаються

На морі

У піні, на дюнах, і згасають.

ковзаючи по хвилі,

Під очима блондинки,

Я відходжу від скель,

Від ліан до трапецій,

Спрей веде шлях,

Бенгальські вогні танцюють,

І я розправив крила

Непорочний до неба, до зірок.

Раптом тінь, на горизонті мрій

Здається, що ковтає море,

Блискавка розбиває небо і рве

Атмосфера;

Вони рясніють, кружляють і обіймаються.

Загіпнотизований білим мереживом,

Я підходжу з крилами,

Вихори під моїми вітрилами стають все гіршими

І захопитись,

А вітер, сильніший, мені загрожує.

ковзаючи по хвилі,

Під очима блондинки,

Я наближаюсь до неспокою,

Від ліан до трапецій,

Бризка сіє м'яч,

Помри бенгальські вогні,

І я розправив крила

Непорочний до неба, до хмар.

На моєму балконі, літаючи над китами,

Тікаючи від чорної води,

Сирени кричать марними сигналами,

Немає більше пісні, немає коханця, вони минають.

У першому ряду гігант металобрухту,

Пливаючи на своїх ношах,

Повільно полегшує себе в слизьках

Від кошмару;

А море, проклинаючи, поступається.

ковзаючи по хвилі,

Під очима моїх блондинок,

Я відходжу від дискомфорту,

Від ліан до трапецій,

Бризок плаче м'яч,

З гіпсу корости,

І я розправив крила

Чудо до неба, до зірок.