Les angles - Debout sur le zinc

Regarde-toi,

Tu ressembles à un meuble,

Et si l’on t’observait bien,

On pourrait voir tes coins si saillants,

Tellement peu seyants,

Sitôt qu’on parle aux humains.

Quand ta tête fond sur ton écran,

Je peux lire des zéros et des uns;

Dans le bleu de tes yeux éteints,

Je me sens le pire des crétins.

Oui, je panique

Au guichet mécanique,

Mon ami si tu savais

À quel point je hais les salauds

Qui font de leur boulot

Une autre forme de procès.

Si je prends à peine la parole,

C’est qu’il y a entre toi et moi

Pas d’empathie mais du formol,

Et une pincée de mauvaise foi.

Tu te protèges

De nous comme de la neige,

Une pensée te glace d’effroi,

Suffirait-il d’un pas de travers,

D’un petit revers,

Pour que tu termines comme moi,

Du mauvais côté du comptoir,

Un peu perdu mais numéroté,

Enterrant tes rêves de gloire,

De promotion, de liberté.

Regarde-moi,

Je ressemble à un meuble,

Et si tu m’observes bien,

Tu pourras voir mes coins si saillants,

Tellement peu seyants,

Lorsque je parle d’humain.

Mais je maudis l’usage qui

Érige aussi sûrement qu’une loi

Des frontières entre toi, moi, lui,

En préambule à quoi que ce soit.

Si je prends un peu la parole,

C’est qu’il y a entre toi et moi

Pas d’empathie mais du formol,

Et une bonne dose de mauvaise foi.

Дивитися на тебе,

Ти схожий на предмет меблів,

І якби за вами уважно спостерігали,

Ми могли бачити твої кути такими виступаючими,

такий непристойний,

Як тільки ми розмовляємо з людьми.

Коли твоя голова тане на екрані,

Я вмію читати нулі та одиниці;

У блакиті твоїх згаслих очей,

Я почуваюся найгіршим ідіотом.

Так, я в паніці

Біля механічної стійки,

Мій друг, якби ти знав

Як сильно я ненавиджу сволочів

які виконують свою роботу

Інша форма судового розгляду.

Якщо я ледве говорю,

Це між вами і мною

Ніякої емпатії, але формалін,

І дрібка недобросовісності.

Ви захищаєте себе

З нас як сніг,

Одна думка холодить тебе від жаху,

Було б достатньо одного кроку впоперек,

З невеликою невдачею,

Щоб ти був таким, як я,

На зворотному боці прилавка,

Трохи втрачений, але пронумерований,

Поховавши свої мрії про славу,

Пропагування, свобода.

Подивись на мене,

Я схожий на предмет меблів,

І якщо ти добре спостерігаєш за мною,

Ви бачите мої кути, такі виступаючі,

такий непристойний,

Коли я говорю про людину.

Але я проклинаю використання цього

Поставте так надійно, як закон

Кордони між тобою, мною, ним,

Як прелюдія до будь-чого.

Якщо я трохи поговорю,

Це між вами і мною

Ніякої емпатії, але формалін,

І здорова доза недобросовісності.