Comme un ange - Debout sur le zinc

Quelqu’un connaît-il le secret des anges?

Ou le chemin que suit le sage?

La valeur oubliée du pardon?

La richesse de croire que l'âge est un don?

À l’aube des sentiments funestes, on voit

Surgir par-devant soi les voies,

Entrelacées, opposées, elles dansent,

Pour finalement se rejoindre en absence.

Mais toi tu dors comme un ange,

Et rien ne te dérange.

Toi tu dors comme un ange,

J’en oublie mes vieux voyages.

On voit nos corps faner à l’unisson,

On perçoit nos esprits éclore.

Les premiers au plus bas périront

Les seconds frôlent l’apogée à leur mort.

Mais toi tu dors comme un ange,

Et rien ne te dérange.

Toi tu dors comme un ange,

J’en oublie mes vieux voyages.

Moi je pleure sur mon sort,

Je ne vois pas mes trésors

Moi je pleure sur mon sort,

Je ne pardonne pas à la mort.

Lui, il songe au-delà de la mer,

Au-delà de son aire,

Au-delà du cimetière.

Хтось знає секрет ангелів?

Або шлях, яким йде мудрець?

Забута цінність прощення?

Багатство віри в те, що вік – це дар?

На зорі темних почуттів ми бачимо

Встають перед тобою шляхи,

Переплітаючись, навпроти вони танцюють,

Щоб нарешті знову приєднатися за відсутності.

Але ти спиш як ангел

І тебе нічого не турбує.

Ти спиш як ангел

Я забув свої старі поїздки.

Ми бачимо, як наші тіла згасають в унісон,

Ми бачимо, як наш дух вилуплюється.

Загинуть перший до найнижчого

Останні наближаються до апогею, коли вмирають.

Але ти спиш як ангел

І тебе нічого не турбує.

Ти спиш як ангел

Я забув свої старі поїздки.

Я плачу над своєю долею,

Я не бачу своїх скарбів

Я плачу над своєю долею,

Я не прощаю смерті.

Він мріє за морем,

За межами свого діапазону,

За кладовищем.