El callejón del duende (Directo 20 años) - David DeMaria

Despierta,

otro dia sin tregua tras la madrugada,

que hoy tampoco te dejo dormir…

puede que haga frio en el desafio,

de enfrentarte a tu devenir,

nadie hace nada por ti…

tu despierta…

Despierta,

Tras esa ventana crece la mañana,

Hoy la vida te invita a vivir…

borra los agravios de tu calendario,

que hay caminos por descubrir,

tienes que aprender a sentir…

tu despierta…

Y siento pasos en el callejón del duende,

sueño que sueñas que soñaste con tenerme,

y sientomiedo en la orillita del deseo,

cuando te acercas y no vienes…

Que el amor es como una cmeta que se lleva el viento,

no te rindas por una condena ni salgas corriendo…

que el amor tiene solo un lenguaje,

la voz de un te quiero,

no hay palabras que expliquen,

la fuerza de los sentimientos,

de los sentimientos, que queman por dentro…

Recuerda,

que en la plazoleta quedan aun las huellas,

donde reflejaste tu niñez…

los buenos amigos huyen del olvido,

y se sientan a recorrer,

aventuras de nuestro ayer…

tu recuerda…

Y siento anhelos de ese callejón del duende,

y siento celos de los labios que te besen,

y siento miedo de no haber llegao a tiempo,

a ver cumplido tus deseos…

Que el amor es como una cometa que se lleva el viento,

no te rindas por una condena ni salgas corriendo…

que el amor tiene solo un lenguaje,

la voz de un te quiero,

no hay palabras que expliquen,

la fuerza de los sentimientos,

de los sentimientos, que queman por dentro…

прокинься,

ще один день без перепочинку після світанку,

що сьогодні я також не даю тобі спати...

може бути холодно під час виклику,

зустріти своє майбутнє,

за тебе ніхто нічого не робить...

Ти прокидаєшся…

прокинься,

За тим вікном ранок росте,

Сьогодні життя запрошує вас жити...

стерти образи зі свого календаря,

що є шляхи для відкриття,

треба навчитися відчувати...

Ти прокидаєшся…

І я відчуваю кроки на алеї гобліна,

Мені сниться, що ти мрієш про мене,

і я відчуваю страх на межі бажання,

коли ти підходиш і не йдеш...

Це кохання, як повітряний змій, що носить вітер,

не здавайся заради засудження і не тікай...

що кохання має лише одну мову,

голос я люблю тебе,

немає слів, щоб пояснити,

сила почуттів,

почуттів, що горять всередині...

Пам'ятайте,

що сліди ще залишаються на маленькому квадратику,

де ти відобразив своє дитинство...

добрі друзі тікають від забуття,

і сядьте гуляти,

пригоди нашого вчорашнього дня...

ти пам'ятаєш…

І я тужу за цією алеєю ельфів,

і я заздрю ​​губам, що цілують тебе,

і я боюся не прийти вчасно,

щоб ваші бажання виконувались...

Це кохання схоже на повітряного змія, якого вітер розвіє,

не здавайся заради засудження і не тікай...

що кохання має лише одну мову,

голос я люблю тебе,

немає слів, щоб пояснити,

сила почуттів,

почуттів, що горять всередині...