Dueña de este mar - David DeMaria

Nos queda la palabra y el silencio para desnudar la voz

Nos queda el eco de este amor sincero multiplicado por dos

Que la vida es un tren de estaciones sinceras

De historias que hieren y sueños que queman

Hoy el tiempo es arena en las manos de la ingenuidad

Yo luchare por lo que quiero…

Mares en calma, tempestades en el corazón

Me hacen morir de amor

Bendito dolor…

Dueña de este mar

Bendito sea el amor por querer lo que has querido

Dueña de este mar

Bendito sea el amor por amar lo que has perdido

Me quedan tus caricias escondidas y tu ropa en el cajón

Me quedan mil caminos de ida y vuelta y plantarle cara a Dios

Que la vida es un rol de mentiras sinceras

De causas perdidas y noches en vela

Llevo a Dios en mi piel tatuado, me enseño a olvidar

Y aunque perdí no me arrepiento

Mares en calma tempestades en el corazón

Me hacen morir de amor

Furia en el alma, tabla de mi propia salvación

Me hacen morir de amor

Que la vida me exige: se toma o se deja

El dinero no manda, mandan las ideas

Hoy el tiempo es arena en las manos de la libertad

Mares en calma tempestades en el corazón

Me hacen morir de amor

Furia en el alma, tabla de mi propia salvación

Me hacen morir de amor

Dueña de este mar…

Dueña de este mar…

Mares en calma tempestades en el corazón

Me hacen morir de amor

Bendito dolor

Dueña de este mar…

Dueña de este mar…

Нам залишаються слова і тиша, щоб оголити свої голоси

Нам залишається відлуння цієї щирої любові, помноженої на два

Те життя – це потяг щирих станцій

Історій, які болять, і мрій, які горять

Сьогодні час - це пісок в руках наївності

Я буду боротися за те, що хочу...

Спокійне море, бурі в серці

вони змушують мене померти від кохання

благословенний біль...

власник цього моря

Нехай буде благословенна любов за те, що ти хочеш

власник цього моря

Нехай буде благословенна любов за те, що ви втратили

У мене в шухляді твої приховані ласки і твій одяг

У мене є тисяча шляхів, як піти й протистояти Богу

Що життя - це роль щирої брехні

Про втрачені справи і безсонні ночі

Я ношу Бога на своїй татуйованій шкірі, він навчив мене забути

І хоча я програв, не шкодую про це

У серці буря тихе море

вони змушують мене померти від кохання

Лют в душі, стол власного спасіння

вони змушують мене померти від кохання

Що життя вимагає від мене: візьми або залиш

Не керують гроші, правлять ідеї

Сьогодні час - це пісок в руках свободи

У серці буря тихе море

вони змушують мене померти від кохання

Лют в душі, стол власного спасіння

вони змушують мене померти від кохання

Власник цього моря...

Власник цього моря...

У серці буря тихе море

вони змушують мене померти від кохання

благословенний біль

Власник цього моря...

Власник цього моря...