Cantares - David DeMaria

Todo pasa y todo queda

Pero lo nuestro es pasar,

Pasar haciendo caminos,

Caminos sobre la mar.

Nunca persegui la gloria

Ni dejar en la memoria

De los hombres mi cancion;

Yo amo los mundos sutiles,

Ingravidos y gentiles

Como pompas de jabon.

Me gusta verlos pintarse

Se sol y grana, volar

Bajo el cielo azul, temblar

Subitamente y quebrarse…

Nunca persegui la gloria.

Caminante son tus huellas

El camino y nada mas;

Caminante, no hay camino

Se hace camino al andar.

Al andar se hace camino

Y al volver la vista atras

Se ve la senda que nunca

Se ha de volver a pisar.

Caminante no hay camino

Sino estelas en la mar…

Hace algun tiempo en ese lugar

Donde hoy los bosques se visten de espinos

Se oyo la voz de un poeta gritar

«Caminante no hay camino,

Se hace camino al andar…»

Golpe a golpe, verso a verso…

Murio el poeta lejos del hogar.

Le cubre el polvo de un pais vecino.

Al alejarse, le vieron llorar.

«Caminante, no hay camino,

Se hace camino al andar»

Golpe a golpe, verso a verso…

Cuando el jilguero no puede cantar

Cuando el poeta es un peregrino,

Cuando de nada nos sirve rezar.

«Caminante, no hay camino,

Se hace camino al andar…»

Golpe a golpe, verso a verso

Все буває і все є

Але нам належить пройти,

витрачати на створення доріжок,

Дороги над морем.

Я ніколи не гнався за славою

Не залишити в пам'яті

Про чоловіків моя пісня;

Я люблю тонкі світи,

Невагомі і ніжні

Як мильна піна.

Мені подобається бачити, як вони самі малюють

Будь сонцем і червоним, літай

Під синім небом тремтіти

Раптом і зламатися…

Я ніколи не гнався за славою.

ходунки – це твої сліди

Дорога і більше нічого;

Уокер, немає шляху

Доріжка прокладена пішки.

При ходьбі прокладається доріжка

А коли озираючись назад

Ти бачиш шлях, який ніколи

На нього знову треба наступити.

ходунка немає шляху

Але прокидається в морі…

деякий час тому в тому місці

Де сьогодні ліси одягнені в терен

Почувся крик поета

«Уокер немає шляху,

Шлях проходить пішки…”

Удар за ударом, вірш за віршем…

Помер поет далеко від дому.

Його вкриває пил сусідньої країни.

Коли він відходив, вони побачили, що він плакав.

«Хоок, шляху немає,

Шлях прокладено пішки»

Удар за ударом, вірш за віршем…

Коли зяблик не вміє співати

Коли поет паломник,

Коли молитися марно.

«Хоок, шляху немає,

Шлях проходить пішки…”

Удар за ударом, вірш за віршем