A media voz - David DeMaria

Que dejas para mí, más que despedidas

Que quieres discutir si todo es rutina,

No aprenderás a amar siendo un egoísta,

Si juegas a olvidar, no vuelvas pidiendo justicia…

Con mensajes ocultos y palabras gastadas,

Siempre a media voz,

Que arañan el alma…

Sabes que te quiero de «toitas» las maneras,

Pero túa míno me pidas que prometa, que prometa…

Sabes que el olvido es la trampa que nos da el amor

Y no sédecir que no

Jamás renunciaréa tu encuentro eterno…

Jamás renunciaréa tu encuentro eterno…

He sido un soñador de causas perdidas,

He sido aquel bufón

Que siempre lloraba a escondidas…

Sabes que te quiero de «toitas» las maneras,

Pero túa míno me pidas que prometa, que prometa…

Sabes que el olvido es la trampa que nos da el amor

Y no sédecir que no

Me queda la distancia,

El pedir perdón o salir corriendo…

Nos queda nuestro orgullo,

La amistad, el adiós, o gritar que te quiero…

Sabes que te quiero de «toitas» las maneras,

Pero túa míno me pidas que prometa, que prometa…

Sabes que el olvido es la trampa que nos da el amor

Y no sédecir que no

Todo es más sencillo si me esperas y lo hablamos,

Que por mucho que madrugues

No amanecerátemprano

Borra los rencores que le impones a ese corazón

Donde siempre estuve yo…

Túsabes que te quiero de «toitas» las maneras,

Pero túa míno me pidas que prometa, que prometa…

Sabes que el olvido es la trampa que nos da el amor

Y no sédecir que no

Jamás renunciaréa tu encuentro eterno…

Що ти залишиш мені більше, ніж прощання

Що ти хочеш обговорити, якщо все рутина,

Ти не навчишся любити бути егоїстом,

Якщо ти граєшся в забування, не повертайся з проханням про справедливість...

З прихованими повідомленнями та затертими словами,

Завжди тихим голосом,

Це дряпає душу...

Ти знаєш, що я люблю тебе в усіх відношеннях,

Але ти хоча б попроси мене пообіцяти, пообіцяти...

Ви знаєте, що забуття — це пастка, яка дає нам любов

І я не знаю, як сказати ні

Я ніколи не відмовлюся від твоєї вічної зустрічі...

Я ніколи не відмовлюся від твоєї вічної зустрічі...

Я мріяв про втрачені справи

Я був тим скоморохом

Хто завжди таємно плакав...

Ти знаєш, що я люблю тебе в усіх відношеннях,

Але ти хоча б попроси мене пообіцяти, пообіцяти...

Ви знаєте, що забуття — це пастка, яка дає нам любов

І я не знаю, як сказати ні

У мене відстань

Попросити пробачення або втекти…

Ми маємо свою гордість

Дружба, до побачення або крик, що я люблю тебе...

Ти знаєш, що я люблю тебе в усіх відношеннях,

Але ти хоча б попроси мене пообіцяти, пообіцяти...

Ви знаєте, що забуття — це пастка, яка дає нам любов

І я не знаю, як сказати ні

Все легше, якщо ти чекаєш мене і ми про це поговоримо,

Як би рано не вставав

Не рано буде

Зітріть образи, які ви нав’язуєте цьому серцю

Де я завжди був...

Ти знаєш, що я люблю тебе в усіх відношеннях,

Але ти хоча б попроси мене пообіцяти, пообіцяти...

Ви знаєте, що забуття — це пастка, яка дає нам любов

І я не знаю, як сказати ні

Я ніколи не відмовлюся від твоєї вічної зустрічі...