La solitude - Daphné

Je l’ai trouvée devant ma porte, un soir que je rentrais chez moi.

Partout, elle me fait escorte, elle est revenue, elle est là voilà !

La renifleuse des amours mortes elle m’a suivie, pas à pas.

La garce, que le Diable l’emporte, elle est revenue, elle est là !

Avec sa gueule de carême, avec ses larges yeux cernés

Elle nous fait le cœur à la traîne, elle nous fait le cœur à pleurer.

Elle nous fait des mains blêmes et de longues nuits désolées

La garce, elle nous ferait même l’hiver au plein cœur de l'été !

Dans ta triste robe de moire, avec tes cheveux mal peignés

T’as la mine du désespoir, tu n’es pas belle à regarder

Allez !

Va-t-en porter ailleurs ta triste gueule de l’ennui !

Je n’ai pas le goût du malheur !

Va-t-en voir ailleurs si j’y suis !

Je veux encore rouler des hanches, je veux me saouler de printemps.

Je veux m’en payer des nuits blanches à cœur qui bat, à cœur battant.

Avant que sonne l’heure blême et jusqu'à mon souffle dernier

Je veux encore dire «je t’aime"et vouloir mourir d’aimer.

Elle a dit «ouvre-moi ta porte, je t’avais suivie pas à pas

Je sais que tes amours sont mortes, je suis revenue, me voilà !

Ils t’ont récité leurs poèmes, tes beaux messieurs, tes beaux enfants

Tes faux Rimbaud, tes faux Verlaine eh bien, c’est fini, maintenant !»

Depuis, elle me fait des nuits blanches, elle s’est pendue à mon cou.

Elle s’est enroulée à mes hanches, elle s’est couchée à mes genoux.

Partout, elle me fait escorte et elle me suit, pas à pas.

Elle m’attend devant ma porte, elle est revenue, elle est là !

La solitude, la solitude…

Одного вечора я знайшов її за дверима, коли йшов додому.

Всюди вона мене проводжає, вона повернулася, вона тут!

Нюхач мертвих кохань вона йшла за мною крок за кроком.

Сука, чорт візьми, вона повернулася, вона тут!

З його великопостним обличчям, з широко обведеними очима

Вона змушує наші серця відставати, вона змушує наші серця плакати.

Вона дає нам бліді руки і довгі безлюдні ночі

Стерва, вона б нас навіть зимувати серед літа!

У твоєму сумному муаровому одязі, з твоїм неохайним волоссям

Ти виглядаєш як розпач, ти негарний на вигляд

Продовжуй !

Іди і віднеси своє сумне обличчя нудьги в інше місце!

Я не відчуваю смаку до нещастя!

Подивіться в іншому місці, якщо я там!

Хочу ще стегна покатати, напитися хочу весною.

Я хочу пригостити себе безсонними ночами з б’ється серцем, з б’ється серцем.

До блідої години і до останнього подиху

Я все ще хочу сказати «Я тебе люблю» і хочу померти від любові.

Вона сказала: «Відчиняй двері, я йшла за тобою крок за кроком

Я знаю, що твої кохання померли, я повернувся, ось я!

Вони декламували свої вірші вам, вашим прекрасним джентльменам, вашим прекрасним дітям

Твої фальшиві Рембо, твої фальшиві Верлени, ну, тепер все закінчилося!»

Відтоді вона дарує мені безсонні ночі, висить на шиї.

Вона згорнулася біля моїх стегон, лягла біля моїх колін.

Скрізь вона мене супроводжує і йде за мною крок за кроком.

Вона чекає біля моїх дверей, вона повернулася, вона тут!

Самотність, самотність...