Par la fenêtre - Daphné

Le ciel était engourdi

Et je m'étais endormie sur tes lettres.

Elles ne faisaient pas de bruit,

Sous le jardin alangui comme un jour d’hiver.

Mais je sais qu’aujourd’hui

Leurs chants m’ont saisi Par La Fenêtre.

Et que ta voix m’a pris de te voir ici par ces lettres.

Oui, le silence me tue

Comme le sort retenu d’un vieux sortilège.

Et si je ne t’ai jamais lu

C’est pour taire l’imposture que je cache sans cesse.

Vois, on m’a dit d’oublier

De penser à t’aimer mais je cherche

Dans mes venues,

Mes allers celles qui n’auraient pas été-là pour te plaire.

J’ai toujours gardé un œil pour écouter ces mots sur le papier,

Et voir si un jour ils me parleraient.

Je t’ai toujours rêvé Par La Fenêtre où je t’appelais,

Par La Fenêtre où je t’enchantais.

Et pour te rencontré, j’aurais fait de la tête aux pieds, le tour de la Terre.

Quand il me suffisait de te lire ouvert, pour te connaître.

Je voulais que tu sois, magicien ou roi pour que tu apparaisses.

A travers les miroirs, à travers les regards.

Je voulais que tu me cherches.

J’ai toujours gardé un œil pour écouter tes mots sur le papier,

Et voir si un jour ils me parleraient.

Je t’ai toujours rêvé Par La Fenêtre où je t’appelais,

Par La Fenêtre où je t’enchantais.

J'étais de ces enfants-là qui rient tout le temps

Pour ne pas montrer qu’ils s’inquiètent.

En serrant contre moi ces trésors de toi,

Ces lettres de noblesse.

Небо заціпеніло

І я заснув на твоїх листах.

Вони не шуміли,

Під тьмяним садом, як зимовий день.

Але я знаю сьогодні

Їхні пісні захопили мене «Крізь вікно».

І як твій голос спонукав мене побачити тебе тут за цими листами.

Так, тиша мене вбиває

Як затримане заклинання старого заклинання.

Що, якби я ніколи тебе не читав

Я продовжую приховувати, щоб заглушити обман.

Бачиш, мені сказали забути

Думати про те, щоб любити тебе, але я шукаю

Під час моїх візитів,

Ті, які б не були там, щоб порадувати вас.

Я завжди уважно прислухався до цих слів на папері,

І подивіться, чи колись вони заговорять зі мною.

Я завжди мріяв про тебе Крізь вікно, куди я кликав тебе,

Крізь вікно, де я тебе зачарував.

І щоб зустріти вас, я б обійшов з ніг до голови, навколо Землі.

Коли мені було достатньо прочитати вас відкритим, знати вас.

Я хотів, щоб ти був, чарівником чи королем, щоб ти з’явився.

Через дзеркала, через очі.

Я хотів, щоб ти мене шукав.

Я завжди стежив, щоб прислухатися до твоїх слів на папері,

І подивіться, чи колись вони заговорять зі мною.

Я завжди мріяв про тебе Крізь вікно, куди я кликав тебе,

Крізь вікно, де я тебе зачарував.

Я був одним із тих дітей, які завжди сміються

Щоб не показувати, що вони піклуються.

Коли я обіймаю ці твої скарби,

Ці дворянські грамоти.