Où la route mène - Daniel Lavoie

Les bottes usées par la poussière

A trop marcher sur les cailloux

Jours après jours, je ne laisse derrière

Qu’une ombre qui tombe à genoux

J’ai accroché à ma ceinture

Un vieux couteau, un peu d’argent

De quoi survivre à l’aventure

Et continuer plus loin qu’avant

Je me laisse aller

Où la route mène

A l’oublier

Où la route mène

Je me laisse aller

Où la route mène

A l’oublier

Où la route mène

Je passe dans des villages déserts

L’air est si chaud que tout se terre

Des rivières sales courent vers la mer

Des hyènes détalent vers leurs tanières.

Le jaune est roux dans les canyons

Ma sueur se noue avec la terre

Dans les cabanes qu’ils se façonnent

Des enfants jouent à faire la guerre

Je me laisse aller

Où la route mène

A l’oublier

Où la route mène

Je me laisse aller

Où la route mène

A l’oublier

Où la route mène

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route mène…

Je me laisse aller

Où la route mène

A l’oublier

Où la route mène

Je me laisse aller

Où la route mène

A l’oublier

Où la route mène

Tard dans la nuit

Près d’une ville où tu m’as dit

On se reverra peut-être ici

Où la route…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route…

Où la route mène…

Où la route mène…

Où la route…

Où la route mène…

Où la route mène…

Потерті від пилу чоботи

Занадто багато ходити по камінню

День за днем ​​я не залишаю позаду

Чим тінь, що падає на коліна

Я висів на поясі

Старий ніж, трохи грошей

Що пережити пригоду

І продовжуйте далі, ніж раніше

Я відпускаю себе

Куди веде дорога

Щоб забути це

Куди веде дорога

Я відпускаю себе

Куди веде дорога

Щоб забути це

Куди веде дорога

Проходжу безлюдними селами

Повітря таке гаряче, що все заземлено

Брудні річки біжать до моря

Гієни біжать до своїх лігв.

У каньйонах жовтий червоний

Мій піт зв'язується з землею

У каютах роблять самі

Діти грають у війну

Я відпускаю себе

Куди веде дорога

Щоб забути це

Куди веде дорога

Я відпускаю себе

Куди веде дорога

Щоб забути це

Куди веде дорога

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Я відпускаю себе

Куди веде дорога

Щоб забути це

Куди веде дорога

Я відпускаю себе

Куди веде дорога

Щоб забути це

Куди веде дорога

Пізно вночі

Поблизу міста, де ти мені сказав

Можливо, ми зустрінемося тут знову

Де дорога...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Де дорога...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Де дорога...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Де дорога...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...

Де дорога...

Куди дорога веде...

Куди дорога веде...