Ce monde sans issue - Daniel Lavoie

Pleure un peu, pleure ta tête, ta tête de vie

Dans le feu des épées de vent dans tes cheveux

Parmi les éclats sourds de béton sur tes parois

Sur tes parois

Sur tes parois

Ta longue et bonne tête de la journée

Ta tête de pluie enseignante

Et pelures et callosités

Ta tête de mort, ta tête de mort

Que je meure ici au cœur de la cible

Au cœur des hommes et des horaires

Que je meure ici au cœur de la cible

Au cœur des hommes

Et ne pouvant plus me réfugier en Solitude

Ni remuer la braise dans le bris du silence

Ni ouvrir la paupière ainsi

Qu’un départ d’oiseau dans la savane

Car il n’y a plus un seul endroit

De la chair de solitude qu ne soit meurtri

Même les mots que j’invente

Ont leur petite aigrette de chair bleuie

Que je meure ici au cœur de la cible

Au cœur des hommes et des horaires

Que je meure ici au cœur de la cible

Souvenirs, souvenirs, maison lente

Un cours d’eau me traverse

Je sais, c’est la Nord de mon enfance

Avec ses mains d’obscure tendresse

Qui voletaient sur mes épaules

Ses mains de latitudes de plénitude

Et mes vingt ans et quelques dérivent

Au gré des avenirs mortes, mes nuques

Dans le vide, dans le vide

Que je meure ici au cœur de la cible

Au cœur des hommes et des horaires

Que je meure ici au cœur de la cible

Au cœur des hommes

Поплач трошки, поплач головою, головою життя

У вогні вітру мечі в волоссі

Серед нудних осколків бетону на твоїх стінах

На твоїх стінах

На твоїх стінах

Ваша довга і добра голова на день

Ваш навчальний дощовик

І лущення і мозолі

Твій череп, твій череп

Що я помираю тут, у серці цілі

В основі чоловіків і графіки

Що я помираю тут, у серці цілі

У серці чоловіків

І більше не в змозі знайти притулок в Самоті

Не ворушити вугілля в порушеній тиші

Не відкривайте так повіку

Чим відліт птаха в савані

Бо більше немає одного місця

З плоті самотності, що не побита

Навіть слова, які я вигадую

Мають свій маленький шлейф посинілої плоті

Що я помираю тут, у серці цілі

В основі чоловіків і графіки

Що я помираю тут, у серці цілі

Спогади, спогади, повільний дім

Крізь мене тече струмок

Я знаю, це північ мого дитинства

З її рук незрозуміла ніжність

Який плив на моїх плечах

Його руки повноти широт

А мої двадцять і щось дрейфують

На милість мертвого майбутнього, мої шиї

У порожнечі, у порожнечі

Що я помираю тут, у серці цілі

В основі чоловіків і графіки

Що я помираю тут, у серці цілі

У серці чоловіків