Аванс - D-MAN 55

Иные бьются всю жизнь за кусок пустыни.

Другим в оазисах — скука, портвейн — Бастилия.

Царя сместили, президента можем тоже.

Теряем братьев-союзников, мы — новые вельможи!

Толпа восторженна, чей-то бумажник толще.

Остерегайся нас хоть кто, пред тобою полчище.

У нас кровь чище из ноздрей брызжет;

А ты кто: трус, дурак, баклан?

Так мы с тебя взыщем!

За то, что здесь крыша, за то, что здесь пища,

За то, что кто-то обижен, а ты еще дышишь.

Просто так вышло, ты теперь лишний!

Будем есть теперь тебя, подходи поближе!

Ничего личного, они так видят реальность.

Такие уж обычаи, нам никак без крайностей.

Не хочешь, не бычь — и не клади в рот палец;

От того любовь авансом, только на добро здесь кланяются.

Припев:

Каждый миг дорог!

Жить, абы как — не катит!

Но я не стану глотку грызть за золото, за платину.

Путать лань в умате, совать нал в привате.

Любимую обнять бы при малиновом закате.

Каждый миг дорог!

Жить, абы как — не катит!

Но я не стану глотку грызть за золото, за платину.

Путать лань в умате, совать нал в привате.

Любимую обнять бы при малиновом закате.

Суждение растает, как морозный узор на стекле.

Страсти перегорят павшей листвою в костре.

Растают траектории полетов звезд и комет,

Только поступков скелет и перечень лет.

Кто в оппозиции сегодня — забудут о народе,

Как народ через год — хитовую мелодию.

Пылью покроется подиум, как старичок Ноттингем,

Но не умолкнут голоса поэтов и юродивых.

Тонкость пародий сегодня — завтра пустота.

Идеальный порядок, к субботе — уже кавардак.

То, что вчера было страх, сейчас уже данность.

Пламя свечей и шепот — выходят сроки давности.

И прыть твоя тебе сегодня льстит.

Ты ставишь всем в упрек, ты постиг и достиг!

Взрываясь, как пластид, рвешься срочно расти.

Только в уроке первом было: «В любви прости!»

Припев:

Каждый миг дорог!

Жить, абы как — не катит!

Но я не стану глотку грызть за золото, за платину.

Путать лань в умате, совать нал в привате.

Любимую обнять бы при малиновом закате.

Каждый миг дорог!

Жить, абы как — не катит!

Но я не стану глотку грызть за золото, за платину.

Путать лань в умате, совать нал в привате.

Любимую обнять бы при малиновом закате.

Інші б'ються все життя за шматок пустелі.

Іншим в оазисах — нудьга, портвейн — Бастилія.

Царя змістили, президента можемо також.

Втрачаємо братів-союзників, ми нові вельможі!

Натовп захоплений, чийсь гаманець товстіший.

Стережися нас хоч хтось, перед тобою полчище.

У нас кров чистіше з ніздрів бризкає;

А ти хто: боягуз, дурень, баклан?

Так ми стягнемо!

За те, що тут дах, за те, що тут їжа,

За те, що хтось скривджений, а ти ще дихаєш.

Просто так вийшло, ти тепер зайвий!

Будемо їсти тепер тебе, підходь ближче!

Нічого особистого вони так бачать реальність.

Такі вже звичаї, нам ніяк без крайнощів.

Не хочеш, не бич і не клади в рот палець;

Від того любов авансом, тільки на добро тут кланяються.

Приспів:

Кожну мить дорогий!

Жити, аби як не котить!

Але я не стану ковтку гризти за золото, за платину.

Плутати лань у уматі, пхати готівку в приваті.

Улюблену обійняти би при малиновому заході сонця.

Кожну мить дорогий!

Жити, аби як не котить!

Але я не стану ковтку гризти за золото, за платину.

Плутати лань у уматі, пхати готівку в приваті.

Улюблену обійняти би при малиновому заході сонця.

Судження розтане, як морозний візерунок на склі.

Пристрасті перегорять полеглим листям у вогнищі.

Розтануть траєкторії польотів зірок і комет,

Тільки вчинків скелет та перелік років.

Хто в опозиції сьогодні забудуть про народ,

Як народ через рік — хитову мелодію.

Пилом покриється подіум, як дід Ноттінгем,

Але не замовкнуть голоси поетів і юродивих.

Тонкість пародій сьогодні— завтра порожнеча.

Ідеальний порядок, до суботи — вже безлад.

Те, що вчора було страхом, зараз уже даність.

Полум'я свічок і шепіт — виходять терміни давності.

І твоя спритність тобі сьогодні лестить.

Ти ставиш усім у докор, ти осягнув і досяг!

Вибухаючись, як пластид, рвешся терміново рости.

Тільки в уроці першому було: «У любові пробач!»

Приспів:

Кожну мить дорогий!

Жити, аби як не котить!

Але я не стану ковтку гризти за золото, за платину.

Плутати лань у уматі, пхати готівку в приваті.

Улюблену обійняти би при малиновому заході сонця.

Кожну мить дорогий!

Жити, аби як не котить!

Але я не стану ковтку гризти за золото, за платину.

Плутати лань у уматі, пхати готівку в приваті.

Улюблену обійняти би при малиновому заході сонця.