The Echoes of Thought - Crimson Moonlight

Feel the wish of the thought to break through,

break through every hindrance,

like the soul longs to live for ever.

The walking continues now slowly now fast

It has always been bordered by feelings,

hindrances and the plague of doubt.

But what in this is recollection?

What does this mean?

The echoes of thoughts are heard in the emptiness

that used to be so full of chaos.

The thought wants to break through

to set out and explore every part

of the big and different existence

that was once so full of meaning,

but is now sheer emptiness.

Is this the goal of the walk?

Is it to this void the thought will break.

Perhaps.

What is yet space, unexplored,

comes to view and we catch a hint of what is further away in the remote distance.

But it disappears as quickly as it appeared

and what is our daily business

is chained and locked to the moment

for the time being

But what in this is recollection?

Have we been here before?

We are still fed with the already known,

The spoils of everyday life.

The power is in their hands

I don’t want to go on like this,

But where am I?

Like a small carriage, drawn by a thousand horses

I am being dragged along,

though with just one word

I could stop it all.

But can’t get myself to bother,

although my hottest wish is to turn around

And go back…

This is a total change.

The surprise is part of the movement,

my subconscious is searching and transforming

and all of a sudden…

But again it is disappearing

and the walking continues as before

sometimes slowly, sometimes fast.

The question remains:

Is this what I am looking for:

the silence, the echo and the thin, little ray of light

coming from a distant land far away?

Відчуйте бажання думки прорватися,

пробивати всі перешкоди,

як душа прагне жити вічно.

Ходьба продовжується то повільно, то швидко

Він завжди межував почуттями,

перешкоди й чума сумнівів.

Але що в цьому спогаді?

Що це означає?

У порожнечі лунає відлуння думок

який раніше був таким сповненим хаосу.

Думка хоче прорватися

щоб викласти та досліджувати кожну частину

великого й іншого існування

це колись було так сповнене сенсу,

але тепер це чиста порожнеча.

Це ціль прогулянки?

Невже до цієї порожнечі думка розірветься.

можливо.

Що ще космос, незвіданий,

приходить до перегляду, і ми вловлюємо натяк на те, що далі на віддаленій відстані.

Але він зникає так само швидко, як з’явився

і які наші щоденні справи

 прикутий і прив’язаний до моменту

в даний час

Але що в цьому спогаді?

Ми були тут раніше?

Нас досі годують уже відомим,

Здобич повсякденного життя.

Влада в їх руках

Я не хочу так продовжувати,

Але де я?

Як невелика карета, запряжена тисячю коней

Мене тягнуть за собою,

хоча лише одним словом

Я міг би все це зупинити.

Але не можу змусити себе турбувати,

хоча моє найгаряче бажання — розвернутися

І повертайся…

Це повна зміна.

Сюрприз є частиною руху,

моя підсвідомість шукає й трансформується

і раптом...

Але знову зникає

і ходьба продовжується, як і раніше

іноді повільно, іноді швидко.

Залишається питання:

Це те, що я шукаю:

тиша, луна і тонкий маленький промінь світла

приїжджає з далекої країни?