Embraced by the Beauty of Cold - Crimson Moonlight

Wrapped up in pain,

Entering a dark pillar hall,

with the most exquisite marble,

polished and sparkling since thousands of years,

I hear the echo of emptiness…

Cautiously I step across the empty floor,

but I notice, uneasy, that my footfalls are soundless.

Scared I hurry into the next hall…

There are statues of pure gold,

decorated with the rarest of gems.

There they stand magnificent and glorious,

watching the sky…

Though there is something which worries me and at last I stop and see what it is…

What I watch is the bitter face of loneliness.

The cold embrace feels to the innermost corner of my soul.

Was beauty nothing but cold?

What I found beautiful, was it just icy winds?

Was this the room I had been looking for so long?

Was this the place where freedom lives?

My way went on into wilderness,

along the well-known path called Confusion…

After a dark night I approached the big gate,

though I was astonished when I saw that it was more than a gate.

I arrived at a crossroad with two golden gates.

Gift… Mystery…

Who built them there?

What was Remembrance in this?

I am struck by their temptation,

the inviting power which attracts my innermost thoughts.

Stunned by this powerful experience

and grateful for it I remain hesitantly at the crossroads.

Which path is my way?

Which gate is the opening to the life I wanted?

Oh, Jesus Christ…

I seek Thy Divine wisdom,

I bow before Thy advice…

May Thy hand lead a wavering heart

May Thy word be a torch on my path…

Окутаний болем,

Увійшовши в темний зал із стовпами,

з найвишуканішим мармуром,

відполірований і блискучий протягом тисяч років,

Я чую відлуння порожнечі…

Я обережно переступаю порожній підлогу,

але я помічаю, неспокійно, що мої ступи беззвучні.

Злякавшись, я поспішаю в наступний зал…

Є статуї з чистого золота,

прикрашені найрідкіснішими дорогоцінними каменями.

Там вони стоять чудові і славні,

дивитися на небо…

Хоча є щось, що мене хвилює, і нарешті я зупиняюся і дивлюся, що це таке…

Те, що я дивлюся, — це гірке обличчя самотності.

Холодні обійми відчувають до найглибшого куточка моєї душі.

Чи краса була нічим іншим, як холодною?

Те, що я вважав прекрасним, це просто крижані вітри?

Це була кімната, яку я так довго шукав?

Чи це було місце, де живе свобода?

Мій шлях йшов у пустелю,

відомим шляхом, який називається Confusion…

Після темної ночі я підійшов до великих воріт,

хоча я був здивований, коли побачив, що це більше, ніж ворота.

Я приїхав на перехрестя з двома золотими воротами.

Подарунок… Таємниця…

Хто їх там збудував?

Що було в цьому спогаді?

Я вражений їхньою спокусою,

приваблива сила, яка приваблює мої найпотаємніші думки.

Приголомшений цім потужним досвідом

і вдячний за це я не вагаючись залишуся на роздоріжжі.

Який шлях мій шлях?

Які ворота — відкриття в життя, яке я бажав?

О, Ісусе Христе…

Шукаю Твоєї Божественної мудрості,

Я схиляюся перед порадою Твою…

Нехай Твоя рука веде серце, що коливається

Нехай Твоє слово буде факелом на мому шляху…