Contemplations Along the Way - Crimson Moonlight

I can see all there is to see

but I’m blind to my fate,

to what may come.

I think I’m awake

but stealing upon me like the frost in the night

I neither see nor notice the moment when it comes

Light is what I look for.

I want to be conscious,

aware of what happens now

and what happened then.

You feel like a bewildered entomologist

who now and then encounters true and original experiences,

but many times discovers that it has all been false.

Who lays down the rules?

My knowledge points at the Self,

so it isn’t strange at all that you think you know

and mistrust your experiences at the same time

when later you get it in perspective and are able to investigate.

But I must put the question:

Is this true?

To what degree are you and I affected by everything around?

To get a clear picture of yourself

you must of course have others

who can bandy back your ideas to you,

make contradictions and attack you from angles

you didn’t know existed.

But I ask myself the question if there was none

with any other opinions than yours

would you say you could be awake then?

You wouldn’t see the whole world

nor be aware of anything beside yourself,

but that would naturally seem the total reality.

This way of thought might veil over the truth

and make you blind.

You ask maybe where in the world you are and what you do,

but to discuss the question with yourself

might reveal which way you took and which you didn’t choose.

Best of all would be to find the keys to the treasury of wisdom,

but would that make life better???

All your experiences of life tell you

that each man wherever he is has his own worries to fight.

The keys to the treasury of wisdom

will never be found, because it would mean

you would become totally enlighted, lonely

and independent of everybody.

So what would then be the meaning of life?

When life is the one and only thing we own

and once again the questions asked

create more questions still.

Maybe all the answers will come

when we have left this earth and enter

what is there beoynd.

That will probably be experienced

as different as we are different from one another

and due to who and when it happens.

But the answer to the questions must be waiting for you there,

for if there are no answers

how is it possible that we should puzzle over them here?

Я бачу все, що можна побачити

але я сліпий до своєї долі,

до того, що може статися.

Мені здається, що я прокинувся

але краде мене, як мороз уночі

Я не бачу і не помічаю моменту, коли він настане

Світло – це те, що я шукаю.

Я хочу бути свідомим,

знати про те, що зараз відбувається

і що тоді сталося.

Ви відчуваєте себе розгубленим ентомологом

який час від часу стикається зі справжнім і оригінальним досвідом,

але багато разів виявляє, що все це було неправдою.

Хто встановлює правила?

Мої знання вказують на себе,

тож зовсім не дивно що ви думаєте, що знаєте

і водночас не довіряйте своєму досвіду

коли згодом ви отримаєте в перспективі й зможете дослідити.

Але я мушу поставити запитання:

Це правда?

Наскільки на нас із вами впливає все навколо?

Щоб отримати чітке уявлення про себе

Ви, звичайно, повинні мати інших

хто може передати вам ваші ідеї,

створюйте протиріччя і атакуйте вас з різних кутів

ви не знали про існування.

Але я задаю собі запитання, якщо такого не було

з будь-якими іншими думками, ніж ваша

Ви могли б прокинутися тоді?

Ви б не побачили весь світ

не усвідомлювати нічого, крім себе,

але це, природно, здавалося б повною реальністю.

Такий спосіб мислення може приховати правду

і зробити тебе сліпим.

Ви запитуєте, можливо, де в світі ви знаходитесь і чим займаєтесь,

але обговорити питання з собою

може виявити, яким шляхом ви пішли, а який не обрали.

Найкраще було б віднайти ключі до скарбниці мудрості,

але чи покращить це життя???

Весь твій життєвий досвід говорить тобі

що кожна людина, де б він не був, має свої турботи, з якими потрібно боротися.

Ключі до скарбниці мудрості

ніколи не буде знайдено, тому що це означало б

ти станеш повністю просвітленим, самотнім

і незалежно від усіх.

То в чому ж тоді був би сенс життя?

Коли життя — єдина, що ми володіємо

і ще раз поставлені запитання

створювати ще більше запитань.

Можливо, всі відповіді прийдуть

коли ми покинемо цю землю й увійдемо

що там за межами.

Це, ймовірно, буде пережити

настільки різні, наскільки ми різні один від одного

і через ким і коли це трапиться.

Але відповіді на запитання повинні чекати на вас там,

бо якщо не відповідей

як можливо що задуматися над ними тут?