Tempo Zero - Confronto

Amanheceu, tempo zero, despertei do estado cataléptico

Da janela do barraco o primeiro olhar

Flutua a poeira na rua vermelha de terra e de barro

Um homem sorri ainda morto, mas pode ver

Desde a aurora não me submeto mais, nem respiro mais ilusão

Imagens não me vendem a mentira

A midia não me engana mais

Brilha o sol negro da manhã capitalista…

Aqui: periferia, vale do odio…

Nada mudou ou melhorou

Restaram desemprego e solidão

Dos antigos o corpo apodrece e dos escravos as palmam sangram

Todos como eu.

Pobre eu sou!

Miserável eu sou!

Carne putrefata!

Para eles (Estado) nada sou!

Jà lucram sem meu sangue

Agora é impossivel sorrir e inutil chorar

Muitas sáo as vozes.

Ouço hinos…

Louvor.

Oram a ti, Senhor, Imagem na cruz

Es branco como o opressor, meu demonio usurpador

De um povo eras a esperança que a tempestade levou…

De repente olho ao redor: somos milhares

Com gritos de odio empunhamos as foices e os fuzis

Já não temos nada a perder e se tão sádico foi o seu Deus

O nosso pecado será a igualdade

Não existindo mais belas ilusões, como un câncer

O odio infectou o cerne e a alma nos despertando para um novo amanhecer

Não há benção, inferno ou redenção

Світанок, нульовий час, я прокинувся від каталептичного стану

Перший погляд із вікна халупи

На червоній вулиці землі й глини пливе пил

Чоловік усміхається все ще мертвий, але він бачить

Від світанку я більше не підкоряюся, не дихаю більше ілюзіями

Образи не продають мені брехні

ЗМІ мене більше не обманюють

Чорне сонце капіталістичного ранку світить...

Тут: периферія, vale do odio…

Нічого не змінилося і не покращилося

Залишилися безробіття і самотність

У давніх людей тіло гниє, а долоні рабів кровоточать

Всі як я.

Бідна я!

Я нещасний!

Гниюча плоть!

Для них (Держави) я ніщо!

Вже прибуток без моєї крові

Тепер посміхатися неможливо, а плакати марно

Є багато голосів.

Я чую гімни…

Хваліть.

Молюся Тобі, Господи, Образ на хресті

Я білий, як гнобитель, мій узурпуючий демон

Від людей ви були надією, яку забрала буря...

Раптом озираюся: нас тисячі

З ненависними криками ми орудуємо серпами та рушницями

Нам більше нічого втрачати, і якщо ваш Бог був таким садистським

Нашим гріхом буде рівність

Немає більше красивих ілюзій, як рак

Ненависть вразила серце і душу, пробудивши нас до нового світанку

Немає ні благословення, ні пекла, ні спокутування