Una décima de segundo - Cómplices, Antonio Vega

Un momento en un agenda,

una décima de segundo más.

Vuela, va saltando de hoja en hoja

mil millones de instantes de que hablar.

Una ráfaga de aire frío,

un molino de viento hace girar.

Sigue, va rodando sobre su eje

describiendo una trayectoria más.

Y es que no hay nada mejor que imaginar,

la física es un placer.

Es que no hay nada mejor que formular,

escuchar y oir a la vez.

Mide el ángulo formado por ti y por mi,

es la solución a algo muy común aquí.

Ahora tú no dejes de hablar,

Somos coordenadas de un par.

Incógnita que aún falta por despejar.

Busca un libro que diga «como»,

luego otro que se titula «si»,

un tercero llamado «nada»,

es la forma del círculo sin fin.

Y es que no hay nada mejor que revolver

el tiempo con el café.

Es que no hay nada mejor que componer

sin guitarra ni papel.

Paralelas, vienen siguiéndome.

Espacio y tiempo juegan al ajedrez.

Ahora tú, no dejes de hablar.

Хвилинка в порядку денному,

на десяту секунди більше.

Летить, стрибає з листка на листочок

мільярд моментів, про які можна говорити.

Порив холодного повітря,

крутиться вітряк.

Він продовжує, він котиться по своїй осі

описуючи іншу траєкторію.

І немає нічого кращого, ніж уявити,

фізика - це задоволення.

Це те, що немає нічого кращого, ніж сформулювати,

слухати і чути одночасно.

Виміряй кут, утворений мною та тобою,

це рішення чогось дуже поширеного тут.

Тепер ти не перестаєш говорити,

Ми координати пари.

Невідомість, яку ще потрібно розібрати.

Знайдіть книгу, в якій написано «як»

потім ще один під назвою «так»,

третя назвала "ніщо",

це форма нескінченного кола.

І немає нічого кращого, ніж помішувати

час з кавою.

Немає нічого кращого, ніж складати

без гітари чи паперу.

Паралельно, вони йдуть слідом за мною.

Простір і час грають у шахи.

А тепер не припиняйте говорити.