La Hora del Crepúsculo - Antonio Vega

Quise compartir

todo lo que vi cuando el crepúsculo nos sorprendió

a la soledad y a mí

Barcas que mecéis

el atardecer,

con la cadencia de vuestro vaivén

soñé la paz que hallé

Dormidos en el abrazo de la Tierra mi vida y yo

y en la consulta al infinito

un camino recto hacia la luz

Pasajeras del cielo desperezad

el batir remolón de alas, ¡dad la señal!

Verterán los ríos agua dulce al mar

El crepúsculo anunciará un nacimiento más.

Eco que antes fue

voz de humano ser

oscureció y así llegó hasta mí

un canto de mujer

Entonces comprendí que siempre estuvo aquí

la melodía de las rocas y el mar, soplo crepuscular

Soñando con el abrazo de la tierra, dormido en él

Yendo y viniendo entre mi mundo y el otro que de todos es Pasajeras del cielo desafiad a quien dude que esta es una

Historia real

Fue pasando el tiempo, aprendí a esperar

Hay crepúsculos que nunca nos sorprenderán.

Я хотів поділитися

все, що я бачив, коли сутінки здивували нас

до самотності і мене

човни, які ти гойдаєш

захід сонця,

з каденцією твого розмаху

Я мріяв про спокій, який я знайшов

Сплять в обіймах Землі моє життя і я

а в запиті до нескінченності

прямий шлях до світла

Пасажири неба тягнуться

лінивий помах крил, дай сигнал!

Річки вливатимуть у море прісну воду

Сутінки провіщатимуть ще одне народження.

відлуння, що було раніше

голос людини

стемніло і так до мене дійшло

жіноча пісня

Тоді я зрозумів, що воно тут завжди

мелодія скель і моря, сутінковий подих

Мріючи про обійми землі, спить у ній

Переходячи між моїм світом і іншим світом, який є серед усіх Пасажирів у небі, кидаєте виклик кожному, хто сумнівається, що це

Правдива історія

Час йшов, я навчився чекати

Є сутінки, які ніколи не здивують нас.