Il y a - Christophe Willem, Zaho

Du thym, de la bruyère

Et des bois de pin

Rien de bien malin

Il y a

Des ruisseaux, des clairières

Pas de quoi en faire

Un plat de ce coin

Il y a

Des odeurs de menthe

Et des cheminées

Et des feux dedans

Il y a

Des jours et des nuits lentes

Et l’histoire absente

Banalement

Et loin de tout, loin de moi

C’est là que tu te sens chez toi

De là que tu pars, où tu reviens chaque fois

Et où tout finira

Et plus la terre est aride, et plus cet amour est grand

Comme un mineur à sa mine, un marin à son océan

Plus la nature est ingrate, avide de sueur et de boue

Parce que l’on a tant besoin que l’on ait besoin de nous

Elle emporte les stigmates de leur peine et de leur sang

Comme une mère préfère un peu son plus fragile enfant

Et loin de tout, loin de moi

C’est là que tu te sens chez toi

De là que tu pars, où tu reviens chaque fois

Et où tout finira

Чебрець, верес

І сосновий ліс

Нічого надто розумного

Існує

Струмки, поляни

Нічого спільного з цим

Страва звідси

Існує

Пахне м’ята

І каміни

І в ньому вогні

Існує

Повільні дні й ночі

І зникла історія

Банально

І геть від усього цього, геть від мене

Тут ти дзвониш додому

Звідки ти йдеш, куди повертаєшся щоразу

І чим це все закінчиться

І чим суша земля, тим більше ця любов

Як шахтар до своєї шахти, моряк до свого океану

Тим більше природа невдячна, жадібна до поту й бруду

Бо ми настільки потрібні, що ми потрібні

Вона забирає стигмати їх болю та їхньої крові

Як і мати віддає перевагу своїй найтендітнішій дитині

І геть від усього цього, геть від мене

Тут ти дзвониш додому

Звідки ти йдеш, куди повертаєшся щоразу

І чим це все закінчиться