Goya Soda - Christine and the Queens

Soda l’imprécis!

Soda l’imbécile!

On le reconnaît à la façon qu’il a de plaire

Toujours le premier à traîner des pieds derrière

C’est une illusion, encore vert il connait sa chance

Donne l’impression de laisser une longueur d’avance

Et si c’est chacun pour soi, c’est jamais à lui

Et si toujours ensemble, c’est jamais unis

L’aimer c’est comme aimer la nuit, le dieu qui s’enfuit

(Goya! Soda! Soda l’imprécis)

J’avais cru avoir appris

(Goya! Soda! Soda l’imbécile)

Persuadée d’avoir compris

(Goya! Soda! Soda l’imprécis)

Mais depuis ce type là, qui mange qui?

Il rit au aux éclats du tableau du maître espagnol

Dévorer l’enfant, tuer le temps, souiller le sol

Plus je le regarde se moquer du vieillard en face

Plus mon désir se teinte d’une jalousie vorace

Et si c’est chacun pour soi, c’est jamais à lui

Ici toujours ensemble, c’est jamais unis

L’aimer c’est comme aimer la nuit, le dieu qui s’enfuit

(Goya! Soda! Soda l’imprécis)

J’avais cru avoir appris

(Goya! Soda! Soda l’imbécile)

Persuadée d’avoir compris

(Goya! Soda! Soda l’imprécis)

Mais depuis ce type là, qui mange qui?

(Soda l’imbécile)

Jamais à moi

Jamais à moi, il ne sera

Jamais à moi

Trop jeune, trop rapide

Trop capricieux pour moi

Coups de pinceau, les chairs sont dévorées à vif pour toi

(Soda l’imprécis)

Et mes dix-sept ressemblaient à ce tableau de Goya

Qui regarde qui, à quel prix et qui mange quoi?

Et qui t’avais dit et qui te fait penser à d’autres que moi?

Pourquoi avaler, recracher, pourquoi garder tout contre soi?

Comme j’avais envie je lui ai payée cash le soda

(Goya! Soda! Soda l’imprécis)

J’avais cru avoir appris

(Goya! Soda! Soda l’imbécile)

Persuadée d’avoir compris

(Goya! Soda! Soda l’imprécis)

Le nez dans son coca, gamin du chaos

Сода неточна!

Сода дурень!

Ви знаєте це так, як вам подобається

Завжди першим тягнеться за собою

Це ілюзія, він ще зелений знає свою удачу

Створює враження, що ви залишаєте фору

І якщо кожен сам за себе, то ніколи не його

І якщо завжди разом, то ніколи не об’єднано

Любити його — це як любити ніч, бога, що тікає

(Гойя! Сода! Сода неточна)

Я думав, що навчився

(Гойя! Газована! Сода дурень)

Переконаний, що зрозумів

(Гойя! Сода! Сода неточна)

Але після того хлопця хто кого їсть?

Він голосно сміється над картиною іспанського майстра

Пожерти дитину, вбити час, забруднити землю

Тим більше я дивлюся, як він сміється з старого попереду

Тим більше моє бажання забарвлене в ненажерливу ревнощі

І якщо кожен сам за себе, то ніколи не його

Тут завжди разом, ніколи не об’єднано

Любити його — це як любити ніч, бога, що тікає

(Гойя! Сода! Сода неточна)

Я думав, що навчився

(Гойя! Газована! Сода дурень)

Переконаний, що зрозумів

(Гойя! Сода! Сода неточна)

Але після того хлопця хто кого їсть?

(Сода-дурень)

ніколи мені

Моїм він ніколи не буде

ніколи мені

Занадто молодий, занадто швидкий

занадто примхливий для мене

Мазки пензля, м’ясо вам їдять живцем

(Сода неточна)

А мої сімнадцять були схожі на ту картину Гойї

Хто за ким стежить, за якою ціною і хто що їсть?

І хто вам сказав, що це змушує вас думати не про мене?

Навіщо ковтати, випльовувати, навіщо тримати все це в собі?

Як я хотів, я заплатив йому готівкою за соду

(Гойя! Сода! Сода неточна)

Я думав, що навчився

(Гойя! Газована! Сода дурень)

Переконаний, що зрозумів

(Гойя! Сода! Сода неточна)

Ніс у твоїй колі, хлопче хаосу