Солдат на привале - Чиж & Co

Серп и молот отправляется в зенит.

Ранний луч в пустом мозгу наводит грусть.

Матюгальник на березе голосит,

Как узбеков, латышей сплотила Русь.

Восстает из пепла выпимший народ.

Неформал скоблит от крови свой кистень,

А солдату на привале нет хлопот,

Лишь бы в баню запустили в женский день...

Вот крестьянин - тот в политике сильней!

Он в деревне хрен растит на всю страну,

Чтоб кормить колхозных уток и свиней

И сограждан, не поднявших целину.

Управители в Америку летят.

Чтоб оружие с лица Земли стереть,

А солдату на привале наплевать

Лишь бы прапора в лесу задрал медведь.

Зелень леса, неба синь, да красный флаг.

Черен волос, да всегда под кожей грусть.

Задолбали вихри яростных атак,

Вот бы армию по хатам возвернуть.

Так нет, найдем же, блин, куда ввести войска!

Вражьи кости нам как снег под каблуком!

А солдатика замучила тоска,

Он стрельнул себя и больше не при чем...

Серп і молот вирушає до зеніту.

Ранній промінь у порожньому мозку наводить смуток.

Матюгальник на березі голосить,

Як узбеків, латишів згуртувала Русь.

Повстає з попелу напідпитку народ.

Неформал шкрябає від крові свій кисть,

А солдату на привалі немає клопоту,

Аби в лазню запустили в жіночий день...

Ось селянин – той у політиці сильніший!

Він у селі хрін вирощує на всю країну,

Щоб годувати колгоспних качок та свиней

І співгромадян, які не підняли цілину.

Управителі в Америку летять.

Щоб зброю з лиця Землі стерти,

А солдату на привалі начхати

Аби прапора в лісі задер ведмідь.

Зелень лісу, небо синій, та червоний прапор.

Чорне волосся, та завжди під шкірою смуток.

Задовбали вихори запеклих атак,

От би армію по хатах повернути.

Так ні, знайдемо ж, млинець, куди ввести війська!

Ворожі кістки нам як сніг під каблуком!

А солдатика замучила туга,

Він стрільнув себе і більше ні до чого...