18 берёз - Чиж & Co

Солнце встает, становится теплее,

Хочется жить вечно, да где-то прогадал.

Вновь не угодил в объятия Морфея,

А главное, в твои объятья не попал.

И мне не спится,

Не спится.

Циферблат от дыма почти уже не виден.

Липкий от пота, курю в потолок.

Из динамика чуть слышно доносится Ван Клиберн,

А на стене все тот же пацифистский значок.

И мне не спится...

Не спится...

Поезд, поезд, поезд, поезд, поезд,

Увези меня на Невский,

К невесте.

Знаю, знаю, знаю, я все знаю, ну и что,

Нам надо быть вместе,

Всегда.

За моим окном восемнадцать берёз,

Я их сам считал, как считают ворон,

Тех, что северный ветер куда-то унёс,

И последний гондон как последний патрон.

И мне б не спиться,

Не спиться.

И мне б не спиться...

Не спиться...

Сонце встає, стає тепліше,

Хочеться жити вічно, та десь прогадав.

Знову не потрапив в обійми Морфея,

А головне, до твоїх обійм не потрапив.

І мені не спиться,

Не спиться.

Циферблат від диму майже не видно.

Липкий від поту, курю в стелю.

З динаміка ледь чутно долинає Ван Кліберн,

А на стіні той самий пацифістський значок.

І мені не спиться...

Не спиться...

Поїзд, поїзд, поїзд, поїзд, поїзд,

Вивези мене на Невський,

До нареченої.

Знаю, знаю, знаю, я все знаю, ну і що,

Нам треба бути разом,

Завжди.

За моїм вікном вісімнадцять берез,

Я їх сам рахував, як вважають ворон,

Тих, що північний вітер кудись забрав,

І останній гондон як останній патрон.

І мені б не спитися,

Не спиться.

І мені б не спитися...

Не спиться...