Глупенькая песня (Ассоль) - Чиж & Co

Напишу-ка глупенькую песню для постылых якобы-друзей:

Пусть себе смеются до упаду от моих безграмотных идей.

Все смеются, я доволен тоже — я нагородил им темный лес.

Этим лесом я отгородился как забором,

Чтоб никто мне в душу не пролез.

Не хочу, чтоб на порез вчерашний кто-то сыпал перец или соль,

Чтобы кто-то обнимал меня за плечи: «Где твоя прекрасная Ассоль?»

Я для них остаться должен своим парнем, «парнем в доску»,

Наркоманом, Жоржем Дюруа,

Пьяницей и музыкантом, и непризнанным талантом

И никем иным мне быть нельзя.

Напишу-ка глупенькую песню, сочиняя, буду хохотать…

Я уверен: кинутся ребятки тайный смысл под строчками искать.

Я свяжу нарочно одной рифмой «колесо», «постель» и «ремесло».

Я весьма доволен этой стихотворной ширмой:

Боже, как мне с нею повезло!

Не хочу, чтоб на порез вчерашний кто-то сыпал перец или соль,

Чтобы кто-то бередил мне раны: где твоя прекрасная Ассоль?

Я для них остаться должен своим парнем, «парнем в доску»,

Наркоманом, Жоржем Дюруа,

Пьяницей и музыкантом, и непризнанным талантом

И никем иным мне быть нельзя.

Напишу-ка глупенькую песню: мучаться не надо, чтоб рожать.

Голос мой с магнитофонной ленты будет идиотов ублажать.

Я подкину пару заморочек про гашиш, про женщин, про вино.

Это очень нужно, ведь без этого так скучно —

Им другого в жизни не дано.

Не хочу, чтоб на порез вчерашний кто-то сыпал перец или соль.

Приходя домой, снимаю маску: где моя прекрасная Ассоль?

Где моя прекрасная Ассоль?

Напишу дурну пісню для старих нібито-друзів:

Нехай собі сміються до упаду від моїх безграмотних ідей.

Усі сміються, я задоволений теж — я нагородив ним темний ліс.

Цим лісом я відгородився як парканом,

Щоб ніхто мені в душу не проліз.

Не хочу, щоб на поріз вчорашній хтось сипав перець або сіль,

Щоб хтось обіймав мене за плечі: «Де твоя прекрасна Ассоль?»

Я для них залишитися повинен своїм хлопцем, «хлопцем у дошку»,

Наркоманом, Жоржем Дюруа,

П'яницею і музикантом, і невизнаним талантом

І ніким іншим мені бути не можна.

Напишу дурну пісню, пишучи, реготатиму ...

Я впевнений: кинуться діти таємний сенс під рядками шукати.

Я зв'яжу навмисне однією римою «колесо», «ліжко» та «ремесло».

Я дуже задоволений цією віршованою ширмою:

Боже, як мені з нею пощастило!

Не хочу, щоб на поріз вчорашній хтось сипав перець або сіль,

Щоб хтось переживав мені рани: де твоя прекрасна Ассоль?

Я для них залишитися повинен своїм хлопцем, «хлопцем у дошку»,

Наркоманом, Жоржем Дюруа,

П'яницею і музикантом, і невизнаним талантом

І ніким іншим мені бути не можна.

Напишу дурну пісню: мучитися не треба, щоб народжувати.

Голос мій з магнітофонної стрічки буде ідіотів ублажувати.

Я підкину пару проблем про гашиш, про жінок, про вино.

Це дуже потрібно, адже без цього так нудно.

Їм іншого в житті не дано.

Не хочу, щоб на поріз учорашній хтось сипав перець чи сіль.

Приходячи додому, знімаю маску: де моя чудова Ассоль?

Де моя чудова Ассоль?