Pity the Child #2 - Chess In Concert

Pity the Child

>From the Musical Chess

When I was nine I learned survival

Taught myself not to care

I was my single good companion

Taking my comfort there

Up in my room I planned my conquests

On my own, never asked for a helping hand

No one would understand

I never asked the pair who fought below

Just in case they said no Pity the child who has ambition

Knows what he wants to do Knows that he’ll never fit the system

Others expect him to Pity the child who knew his parents

Saw their faults, saw their love die before his eyes

Pity the child that wise

He never asked, did I cause your distress?

Just in case they said yes

When I was twelve my father moved out

Left with a whimper not with a shout

I didn’t miss him, he made it perfectly clear

I was a fool, and probably queer

Fool that I was, I thought this would bring

Those he had left closer together

She made her move the moment he crawled away

I was the last the woman told

She never let her bed get cold

Someone moved in, I shut my door

Someone to treat her just the same way as before

I took the road of least resistance

I had my game to play

I had the skill, and more — the hunger

Easy to get away

Pity the child with no such weapons

Do defence, no escape from the ties that bind

Always a step behind

I never called to tell her all I’d done

I was only her son

Pity the child but not forever

Not if he stays that way

He can get all he ever wanted

If he’s prepared to pay

Pity instead the careless mother

What she missed, what she lost when she let me go And I wonder, does she know

I wouldn’t call, a crazy thing to do Just in case she said, who?

Пожаліть дитину

>З Музичних шахів

Коли мені було дев’ять, я навчився виживати

Навчив себе не піклуватися

Я був моїм єдиним хорошим супутником

Заспокоююся

У своїй кімнаті я планував свої завоювання

Сам по собі, ніколи не просив допомоги

Ніхто б не зрозумів

Я ніколи не запитував пару, яка воювала нижче

Про всяк випадок вони сказали ні. Пожалійте дитину, яка має амбіції

Знає, що хоче робити. Знає, що ніколи не підійде до системи

Інші очікують, що він пожаліє дитину, яка знала його батьків

Бачив їхні недоліки, бачив, як їхнє кохання вмирає на його очах

Пожаліть дитину таку мудру

Він ніколи не запитував, чи я завдав твого страждання?

Про всяк випадок, коли вони сказали так

Коли мені було дванадцять, мій батько переїхав

Пішов із скиглинням, а не з криком

Я не сумував за ним, він досконало зрозумів це

Я був дурнем і, мабуть, диваком

Я був дурний, я думав, що це принесе

Ті, які він залишив ближче один до одного

Вона змусила її рухатися, коли він відповз

Я була останньою, кому сказала жінка

Вона ніколи не дозволяла своєму ліжку охолоджуватися

Хтось зайшов, я зачинив двері

Хтось, хто б ставився до неї так само, як і раніше

Я встав шлях найменшого опору

Мені потрібно було пограти в свою гру

У мене була вміння і більше — голод

Легко піти

Пошкодуйте дитину, у якої немає такої зброї

Робіть захист, не втікайте від уз, які сполучають

Завжди на крок позаду

Я ніколи не дзвонила, щоб розповісти їй про все, що я зробив

Я був лише її сином

Пожалійте дитину, але не назавжди

Ні, якщо він таким залишиться

Він може отримати все, що коли бажав

Якщо він готовий платити

Шкода замість недбалої матері

Що вона пропустила, що втратила, коли відпустила мене І мені цікаво, чи знає вона

Я б не дзвонила, божевільна річ на всякий випадок як вона сказала, хто?