Зимняя сказка - Чай вдвоём

Белая кружит метель за окном, сказочный город заснул нежным сном,

Только опять ты сегодня не спишь, сидишь у окна и о чём-то грустишь.

Снегом покрытые улочки спят, лишь фонари одиноко горят.

Странно остаться совсем одному, память не тает на белом снегу.

Смотришь печально глазами тоски, прошлые встречи так далеки,

Милая девочка, ты не грусти, глазки закрой, прости и усни.

Милая девочка, ты не грусти, глазки закрой, прости и усни.

Белая кружит метель за окном, сказочный город заснул нежным сном,

Только опять ты сегодня не спишь, сидишь у окна и о чём-то грустишь.

Біла кружляє хуртовина за вікном, казкове місто заснуло ніжним сном,

Тільки знову ти сьогодні не спиш, сидиш біля вікна і про щось сумуєш.

Снігом покриті вулички сплять, лише ліхтарі самотньо горять.

Дивно залишитися зовсім одному, пам'ять не тане на білому снігу.

Дивишся сумно очима туги, минулі зустрічі такі далекі,

Мила дівчинко, ти не печаль, очі закрий, пробач і усні.

Мила дівчинко, ти не печаль, очі закрий, пробач і усні.

Біла кружляє хуртовина за вікном, казкове місто заснуло ніжним сном,

Тільки знову ти сьогодні не спиш, сидиш біля вікна і про щось сумуєш.