Прости - Чай вдвоём

Прости…

Конечно, в чем-то ты была права.

Не найти мне нужные слова,

Я все решил и кругом голова.

Прости…

Давай негромко, чтоб не разбудить.

Я знаю точно, будут нас винить,

За то, что мы не можем вместе быть,

С тобою быть.

Жизнь разбита пополам,

Хрупкое стекло.

Для решения ошибок

Время истекло.

И никто не знает, что там будет впереди.

Я надеюсь, будешь старше, ты меня поймешь,

Но впиваются слова, будто в сердце нож…

Папа, прошу тебя не уходи!

Жизнь разбита пополам,

Хрупкое стекло.

Для решения ошибок

Время истекло.

И никто не знает, что там будет впереди.

Я надеюсь, будешь старше ты меня поймешь,

Но впиваются слова, будто в сердце нож…

Папа, прошу тебя не уходи!

Скажи, надеюсь мне позволишь навещать,

И я буду очень часто приезжать,

О ссоре мы не будем вспоминать.

Скажи,

А можно попрошу я об одном,

Когда другой откроет двери в дом,

Пусть не зовут они его отцом,

Своим отцом.

Жизнь разбита пополам,

Хрупкое стекло.

Для решения ошибок

Время истекло.

И никто не знает, что там будет впереди.

Я надеюсь, будешь старше, ты меня поймешь,

Но впиваются слова, будто в сердце нож,

Папа, прошу тебя не уходи!

Жизнь разбита пополам,

Хрупкое стекло.

Для решения ошибок

Время истекло.

И никто не знает, что там будет впереди.

Я надеюсь, будешь старше, ты меня поймешь,

Но впиваются слова, будто в сердце нож…

Папа, прошу тебя, не уходи!

Пробач…

Звичайно, в чомусь ти мала рацію.

Не знайти мені потрібні слова,

Я все вирішив і навколо голова.

Пробач…

Давай тихо, щоб не розбудити.

Я знаю точно, будуть нас звинувачувати,

За те, що ми не можемо разом бути,

З тобою бути.

Життя розбите навпіл,

Крихке скло.

Для вирішення помилок

Час минув.

І ніхто не знає, що там буде попереду.

Я сподіваюся, будеш старшим, ти мене зрозумієш,

Але впиваються слова, ніби в серці ніж...

Тату, прошу тебе не йди!

Життя розбите навпіл,

Крихке скло.

Для вирішення помилок

Час минув.

І ніхто не знає, що там буде попереду.

Я сподіваюся, будеш старше ти мене зрозумієш,

Але впиваються слова, ніби в серці ніж...

Тату, прошу тебе не йди!

Скажи, сподіваюся мені дозволиш відвідувати,

І я буду дуже часто приїжджати,

Про сварку ми не згадуватимемо.

Скажи,

А можна попрошу я про одного,

Коли інший відчинить двері в будинок,

Хай не звуть вони його батьком,

Своїм батьком.

Життя розбите навпіл,

Крихке скло.

Для вирішення помилок

Час минув.

І ніхто не знає, що там буде попереду.

Я сподіваюся, будеш старшим, ти мене зрозумієш,

Але впиваються слова, ніби в серці ніж,

Тату, прошу тебе не йди!

Життя розбите навпіл,

Крихке скло.

Для вирішення помилок

Час минув.

І ніхто не знає, що там буде попереду.

Я сподіваюся, будеш старшим, ти мене зрозумієш,

Але впиваються слова, ніби в серці ніж...

Тату, прошу тебе, не йди!