Волна - Чай вдвоём, Стас Костюшкин, Денис Клявер

Я по волнам бегу в далёкую страну,

Пусть одинокий ветер попутчика приметит.

Взмахну крылом, и над волною я лечу,

И бурь жемчужных лепет, мою мечту слепит.

Солнца лучи поцелую, с парусами станцую,

Пусть нас время покинет, глубиной опрокинет.

Пусть одинокий ветер попутчика приметит,

И бурь жемчужных лепет, мою мечту слепит.

Стон волны пусть не смолкнет, унося чаек крик,

Разбудив и наполнив, твой чарующий лик.

Стон волны пусть не смолкнет, унося чаек крик,

Разбудив и наполнив, твой чарующий лик.

Стон волны пусть не смолкнет, унося чаек крик,

Разбудив и наполнив, твой чарующий лик.

Стон волны пусть не смолкнет, унося чаек крик,

Разбудив и наполнив, твой чарующий лик.

Я по хвилях біжу в далеку країну,

Нехай одинокий вітер попутника помітить.

Змахну крилом, і над хвилею я лікую,

І бур перлинних лепет, мою мрію сліпить.

Сонця промені поцілую, з вітрилами станцую,

Нехай нас час покине, глибиною перекине.

Нехай одинокий вітер попутника помітить,

І бур перлинних лепет, мою мрію сліпить.

Стогін хвилі нехай не змовкне, несучи чайок крик,

Розбудивши і наповнивши, твоє чарівне обличчя.

Стогін хвилі нехай не змовкне, несучи чайок крик,

Розбудивши і наповнивши, твоє чарівне обличчя.

Стогін хвилі нехай не змовкне, несучи чайок крик,

Розбудивши і наповнивши, твоє чарівне обличчя.

Стогін хвилі нехай не змовкне, несучи чайок крик,

Розбудивши і наповнивши, твоє чарівне обличчя.