Дай мне ответ - Чай вдвоём

Мне так кажется, что боги очень строги к нам, ну, а вам?

Когда всё уляжется доверишься простым глазам и разбит пополам…

Она то плачет, то смеётся не остановлю, не пойму.

Свидание назначит, ждёт когда же наконец уйду, не пойму.

Я хоть как-то нравлюсь ей, я хоть где-то нужен ей или плюс один в коллекции

друзей.

Припев:

Сколько можно, солнце моё, ждать не возможно твоё тепло, так осторожно смотришь

ты в окно.

Знаешь, знаешь выбора нет, ведь только два слова «да» и «нет», ну, подари, ну,

подари мне нужный ответ.

Клумбы, украду цветы, заплачет, уходи, не люблю.

На день пропаду, слышу — «Милый, где же ты?»

Не пойму…

Я хоть как-то нравлюсь ей, я хоть где-то нужен ей, мимо рук мою любовь не лей.

Припев:

Сколько можно, солнце моё, ждать не возможно твоё тепло, так осторожно смотришь

ты в окно.

Знаешь, знаешь выбора нет, ведь только два слова «да» и «нет», ну, подари, ну,

подари мне нужный ответ.

Сколько можно, солнце моё, ждать не возможно твоё тепло, так осторожно смотришь

ты в окно.

Знаешь, знаешь выбора нет, ведь только два слова «да» и «нет», ну, подари, ну,

подари мне нужный ответ.

Мені так здається, що боги дуже суворі до нас, ну, а вам?

Коли все вляжеться довіришся простим очам і розбитий навпіл.

Вона то плаче, то сміється не зупиню, не розумію.

Побачення призначить, чекає коли вже нарешті піду, не розумію.

Я хоч якось подобаюсь їй, я хоч десь потрібен їй або плюс один у колекції

друзів.

Приспів:

Скільки можна, сонце моє, чекати не твоє тепло, так обережно дивишся

ти у вікно.

Знаєш, знаєш вибору немає, адже тільки два слова «так» і «ні», ну, подаруй, ну,

подаруй мені потрібну відповідь.

Клумби, вкраду квіти, заплаче, йди, не люблю.

На день пропаду, чую — «Милий, де ж ти?»

Не зрозумію…

Я хоч якось подобаюся їй, я хоч десь потрібен їй, повз руки моє кохання не лей.

Приспів:

Скільки можна, сонце моє, чекати не твоє тепло, так обережно дивишся

ти у вікно.

Знаєш, знаєш вибору немає, адже тільки два слова «так» і «ні», ну, подаруй, ну,

подаруй мені потрібну відповідь.

Скільки можна, сонце моє, чекати не твоє тепло, так обережно дивишся

ти у вікно.

Знаєш, знаєш вибору немає, адже тільки два слова «так» і «ні», ну, подаруй, ну,

подаруй мені потрібну відповідь.