Sud Est - Carmen Consoli

Quella domenica mattina

Una brezza malinconica soffiava dal mare.

Il pensiero di odissee lontane,

Viaggiatori in cerca di emozioni forti a cui approdare.

Soppravvivero al tumulto delle tue parole,

A sud est,

Ai margini, nel buio, … del sole.

Ed aspetterò la sera, agghindata di brillanti,

Verresti a guardare le stelle?

Spiegami in fondo che senso ha Aspettare l’estate per poi rimpiangere il freddo dell’inverno

Dove il cielo è più terso,

Il sapore dell’inverno.

Quella domenica mattina

Accettavo senza accorgermi un invito al dolore.

Un tripudio di onde anomale agitava l’orizzonte,

Non avevo che me stessa e una ridente imbarcazione.

Sopravvivero al tumulto delle tue parole,

Sopravvivero.

Spiegami in fondo che senso ha Aspettare l’estate per poi rimpiangere il freddo dell’inverno,

E gli odori che non risvegliano i sensi

E le anguste giornate, sempre brevi, che senso ha Ostinarsi a reprimere un desiderio e lasciarlo alla porta, fingendo l’assenza,

Ed ancora una volta, non saper dire

Basta.

Quella domenica mattina

accettavo senza accorgermi un invito al dolore.

Того недільного ранку

З моря подув меланхолійний вітерець.

Думка про далеку одіссею,

Мандрівники, які шукають сильні емоції, щоб приземлитися.

Я пережив сум’яття твоїх слів,

на південний схід,

На краю, в темряві, ... сонця.

А я дочекаю вечора, вдягнений в діаманти,

Ви б прийшли подивитися на зірки?

Поясніть мені, який сенс чекати літа, а потім шкодувати про холод зими

Де небо чистіше,

Смак зими.

Того недільного ранку

Я прийняв, не усвідомлюючи запрошення до болю.

Буйство аномальних хвиль сколихнуло горизонт,

У мене не було нічого, крім себе і чудового човна.

Я переживу сум'яття твоїх слів,

Я виживу.

Поясніть мені, який сенс Чекати літа, а потім шкодувати про холод зими,

І запахи, які не пробуджують почуття

І тісні дні, завжди короткі, який сенс вперто придушувати бажання і залишати його за дверима, прикидаючись відсутнім,

І знову не знаючи, як сказати

Достатньо.

Того недільного ранку

Я прийняв, не усвідомлюючи запрошення до болю.