Il Sorriso Di Atlantide - Carmen Consoli

Questo pensiero d’improvviso mi scuote

E annienta ogni pudore ed ogni difesa

Avevo soffocato quella stupida attitudine

Ai voli pindarici ed alle struggenti eroiche attese

E sopravviverò a questa mancanza di ossigeno

Malgrado le insidiose correnti arriverò

In fondo agli abissi tra antichi splendori

Di un mondo sommerso da migliaia di anni

Stupidamente ho temuto l’immensa e spietata

Bellezza la profondità dei tuoi occhi

Questo pensiero rende soave il risveglio

Scomodando il torpore la consueta pigrizia

Rivivono fragranze estinte e tramonti d’incanto

Le grandi speranze travolte dall’ira di oceani in tempesta

Avvolta da una prodigiosa atmosfera Atlantide

Sorride intatta e volge un sguardo amichevole

In fondo agli abissi antichi splendori

Di un mondo sommerso da migliaia di anni

Stupidamente ho temuto l’immensa e spietata bellezza

La profondità dei tuoi occhi

Ця думка раптом сколихнула мене

І це знищує всю скромність і будь-який захист

Я придушив це дурне ставлення

До піндарських польотів і гострих героїчних очікувань

І я переживу цю нестачу кисню

Незважаючи на підступні течії, я прибуду

На дні прірви серед давніх блисків

Про світ, занурений тисячі років

Я по-дурному боявся величезного і нещадного

Краса в глибину твоїх очей

Ця думка робить пробудження солодким

Звичайна лінь турбує заціпеніння

Згаслі пахощі та чарівні заходи сонця знову переживають

Великі надії переповнені гнівом бурхливих океанів

Окутаний приголомшливою атмосферою атлантів

Вона усміхається неушкодженою і повертає привітний погляд

На дні прірви старовинні блиски

Про світ, занурений тисячі років

Я безглуздо боявся величезної й нещадної краси

Глибина твоїх очей