La Zarzamora - Carlos Cano

En en café de Levante entre palmas y alegrías

Cantaba la zarzamora;

Se lo pusieron de mote porque dicen que tenia

Los ojos como la mora

Le hablo primero a un tratante, y olé

Y luego fue de un Marques

Que la lleno de brillantes, y olé

De la cabeza a los pies

Decía la gente que si era de hielo

Que si de los hombres se estaba burlando

Hasta que una noche, con rabia de celos

A la zarzamora pillaron llorando

¿Que tiene la zarzamora

Que a todas horas

Llora que llora por los rincones

Ella que siempre reía

Y presumía de que partía los corazones?

De un querer hizo la prueba

Y un cariño conoció

Que la trae y que la lleva

Por la calle del dolor

Los flamencos del colmado

La vigilan a deshora

Porque se han empestillado

En saber del querer desgraciado

Que embrujo a la zarzamora

Cuando Sonaban las doce una copla de agonía

Lloraba la zarzamora

Mas nadie daba razones ni el intríngulis sabia

De aquella pena traidora

Pero una noche al levante, y olé

Fue a buscarla una mujer;

Cuando la tuvo delante, y olé

Se dijeron no se que

De aquello que hablaron ninguno ha sabido

Mas la zarzamora lo dijo llorando

En una coplilla que pronto ha corrido

Y que ya la gente la va publicando

¿Que tiene la zarzamora

Que a todas horas

Llora que llora por los rincones

Ella que siempre reía

Y presumía de que partía los corazones?

Lleva anillo de casado

Me vinieron a decir

Pero ya lo había besado

Y era tarde para mi

Que publiquen mi pecado

Y el pesar que me devora

Y que todos me den de lado

Al saber del querer desgraciado

Que embrujo a la zarzamora

У Café de Levante між пальмами та радощами

Заспівала ожина;

Прозвали, бо кажуть, що було

очі, як ожина

Я спочатку поговорив з дилером і відчув запах

І тоді це було від маркіза

Що я наповню його діамантами, і я відчуваю запах

З ніг до голови

Люди казали, що якби воно було з льоду

А якби він знущався з чоловіків

До однієї ночі, з люттю ревнощів

Ожину застали плачучи

Що має ожина

що в усі години

Плаче, що плаче по кутках

вона, яка завжди сміялася

І він хвалився, що розбив серця?

Він зробив тест із заповіту

І любов, яку він зустрів

Що приносить і що бере

по вулиці болю

Фламінго з продуктового магазину

Вони спостерігають за нею не вчасно

тому що вони закрутилися

У пізнанні нещасної любові

що зачарувала ожина

Коли дванадцять ударив куплет агонії

— заплакала ожина

Але ніхто не називав причин і не знав складності

Того зрадливого смутку

Але одного вечора, коли я прокинувся, я відчув запах

Жінка пішла шукати її;

Коли вона була перед ним, і він пахнув

Вони сказали, що я не знаю

Про що вони говорили, ніхто не знав

Але ожина сказала це плачучи

У куплеті, який незабаром вийшов

І що люди вже це публікують

Що має ожина

що в усі години

Плаче, що плаче по кутках

вона, яка завжди сміялася

І він хвалився, що розбив серця?

носить обручку

вони прийшли сказати мені

Але я вже поцілувала його

А мені було пізно

нехай опублікують мій гріх

І смуток, що пожирає мене

І що вони всі мене віддають

Дізнавшись про нещасливе кохання

що зачарувала ожина