Argenti Vive - Caparezza

«Mentre solcavamo l’immobile palude

Mi si parò davanti uno spirito coperto di fango

Allungò verso la barca entrambe le mani ma Virgilio pronto lo respinse

Dicendogli, „Via di qui, vattene a stare con gli altri maledetti!“

Ed io :» Maestro sarei molto, molto desideroso, prima di uscire dalla palude,

di vederlo immergere in questa melma"

Poco dopo vidi gli iracondi fare di lui un tale scempio

Che per esso ancora glorifico e rendo grazie a Dio"

Tutti insieme gridavano:

A Filippo Argenti

A Filippo Argenti"

Ciao Dante, ti ricordi di me?

Sono Filippo Argenti

Il vicino di casa che nella Commedia ponesti tra questi violenti

Sono quello che annega nel fango, pestato dai demoni intorno

Cos'è vuoi provocarmi, sommo?

Puoi solo provocarmi sonno!

Alighieri, vedi, tremi, mi temi come gli eritemi, eri te che mi deridevi devi

combattere

Ma te la dai a gambe levate, ma quale vate?

Vattene!

Ehi, quando quando vuoi, dimmi dimmi dove!

Sono dannato ma te le do di santa

ragione!

Così impari a rimare male di me, io non ti maledirei, ti farei male Alighieri

Non sei divino, individuo, se t’individuo, ti divido!

Inutile che decanti l’amante, Dante, provochi solo cali di libido

Il mondo non è dei poeti, il mondo è di noi prepotenti

Vai rimando alla genti che mi getti nel fango, ma io rimango l’Argenti!

Argenti vive, vive e vivrà, sono ancora il più temuto della città

Sono ancora il più rispettato, quindi cosa t’inventi?

Se questo mondo è l’Inferno allora sappi che appartiene

A Filippo Argenti

Poeta tu mostri lo sdegno a Filippo Argenti

Ma tutti consacrano questo regno a Filippo Argenti

Le tue terzine sono carta straccia

Le mie cinquine sulla tua faccia lasciano il segno

Poeta tu mostri lo sdegno a Filippo Argenti

Ma tutti consacrano questo regno a Filippo Argenti

Le tue terzine sono carta straccia

Le mie cinquine sulla tua faccia lasciano il segno

Non è vero che la lingua ferisce più della spada, è una cazzata

Cosa pensi che tenga più a bada, rima baciata o mazza chiodata?

Non c'è dittatore che abdichi perché persuaso

Pare che nessuno sappia nemmeno che significhi «abdicare», ma di che parliamo?

Attaccare me non ti redime (no!), eri tu che davi direttive (no!)

Per annichilire ogni ghibellino, Cerchio 7, giro primo!

Fatti non foste per vivere come bruti, ben detta ma sputi vendetta

Dalla barchetta di Flegias, complimenti per la regia

Argenti vive, vive, vivrà, alla gente piace la mia ferocità

Persino tu che mi anneghi a furia di calci sui denti

Ti chiami Dante Alighieri, ma somigli negli atteggiamenti

A Filippo Argenti

Poeta tu mostri lo sdegno a Filippo Argenti

Ma tutti consacrano questo regno a Filippo Argenti

Le tue terzine sono carta straccia

Le mie cinquine sulla tua faccia lasciano il segno

Poeta tu mostri lo sdegno a Filippo Argenti

Ma tutti consacrano questo regno a Filippo Argenti

Le tue terzine sono carta straccia

Le mie cinquine sulla tua faccia lasciano il segno

Stai lontano dalle fiamme, perché ti bruci

Guardati le spalle, caro Dante, è pieno di Bruti

Tutti i grandi oratori sono stati fatti fuori

Da signori, violenti e nerboruti

Anche gli alberi sgomitano per un po' di sole

Il resto sono solo inutili belle parole

Sono sicuro che in futuro le giovani menti

Saranno come l’Argenti e l’arte porterà il mio nome

Filippo Argenti!

Filippo Argenti!

Filippo Argenti!

Filippo Argenti!

«Lo lasciammo là, nella palude e non racconto altro.»

«Поки ми орали ще болото

Переді мною постала душа, вкрита грязюкою

Він простяг обидві руки до човна, але Вергілій миттєво відкинув його

Кажучи йому: «Іди звідси, йди і будь з іншими проклятими!»

А я: «Пане, я б дуже-дуже захотів, перш ніж покинути болото,

побачити, як він занурюється в цей слиз»

Невдовзі після того, як я побачив, як розлючені люди влаштували йому такий безлад

Що за це я ще прославляю і дякую Богу»

Всі разом кричали:

Філіппо Ардженті

Філіппо Ардженті"

Привіт Данте, ти мене пам'ятаєш?

Я Філіппо Ардженті

Сусід, якого ви помістили серед цих жорстоких людей у ​​комедії

Я той, що тону в багнюці, побитий демонами навколо

Чим ти хочеш мене спровокувати, топ?

Ти можеш мене тільки заснути!

Аліґ'єрі, бачиш, ти тремтиш, ти боїшся мене як висипу, це ти сміявся з мене

боротися

Але ви даєте це вам, але хто ви?

Забирайся!

Гей, коли захочеш, скажи де!

Я проклятий, але віддаю його тобі як святому

причина!

Отже, ти навчись погано римувати на мене, я б тебе не проклинав, я б завдав тобі болю, Аліґ'єрі

Ти не божественний, індивідуальний, якщо я тебе відокремлюю, я розділю тебе!

Закоханому Данте марно хвалити, лише викликаючи падіння лібідо

Світ не від поетів, світ від нас, хуліганів

Ти повертаєшся до людей, кидаєш мене в багнюку, але я залишаюся Аргенті!

Аргенті живе, живе і буде жити, мене все ще бояться найбільше в місті

Я досі найбільш шанований, то що ви вигадуєте?

Якщо цей світ — пекло, то знайте, що він належить

Філіппо Ардженті

Поете, ти показуєш своє обурення Філіппо Ардженті

Але всі освячують це королівство Філіппо Ардженті

Ваші трійні — макулатура

Мої п’ятірки на твоєму обличчі залишають слід

Поете, ти показуєш своє обурення Філіппо Ардженті

Але всі освячують це королівство Філіппо Ардженті

Ваші трійні — макулатура

Мої п’ятірки на твоєму обличчі залишають слід

Неправда, що язик болить більше за меч, це фігня

Як ви думаєте, що найбільше тримає: цілована рима чи дубинка з шипами?

Немає диктатора, який зрікається престолу, тому що його переконують

Здається, ніхто навіть не знає, що означає «зречення», але про що ми говоримо?

Напад на мене не спокутує вас (ні!), Це ви дали вказівки (ні!)

Щоб знищити кожного гібеліна, круг 7, перше коло!

Ви не були створені жити як звірі, добре сказано, але ви плюєте помсту

З човна Флегіаса вітаю за напрямок

Аргенті живе, живе, житиме, людям подобається моя лютість

Навіть ти, що топиш мене стуком ударів по зубах

Тебе звуть Данте Аліґ’єрі, але ти схожий своїми поглядами

Філіппо Ардженті

Поете, ти показуєш своє обурення Філіппо Ардженті

Але всі освячують це королівство Філіппо Ардженті

Ваші трійні — макулатура

Мої п’ятірки на твоєму обличчі залишають слід

Поете, ти показуєш своє обурення Філіппо Ардженті

Але всі освячують це королівство Філіппо Ардженті

Ваші трійні — макулатура

Мої п’ятірки на твоєму обличчі залишають слід

Тримайтеся подалі від полум’я, бо ви опікуєте себе

Стережися за спиною, любий Данте, там повно звірів

Усі чудові динаміки зникли

Від джентльменів, буйних і жилавих

Навіть дерева штовхаються за сонцем

Решта - просто марні гарні слова

Я впевнений у майбутніх молодих умах

Вони будуть як срібло, а мистецтво носитиме моє ім’я

Філіппо Ардженті!

Філіппо Ардженті!

Філіппо Ардженті!

Філіппо Ардженті!

«Ми залишили його там, на болоті, і я більше не буду розповідати».