До свидания, мальчики - Булат Окуджава

Ах, война, что ж ты сделала, подлая:

Стали тихими наши дворы,

Наши мальчики головы подняли —

Повзрослели они до поры,

На пороге едва помаячили

и ушли, за солдатом — солдат…

До свидания, мальчики!

Мальчики,

Постарайтесь вернуться назад.

Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,

Не жалейте ни пуль, ни гранат

И себя не щадите, и все-таки

Постарайтесь вернуться назад.

Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

вместо свадеб — разлуки и дым,

Наши девочки платьица белые

Раздарили сестренкам своим.

Сапоги — ну куда от них денешься?

Да зелёные крылья погон…

Вы наплюйте на сплетников, девочки.

Мы сведём с ними счёты потом.

Пусть болтают, что верить вам не во что,

Что идёте войной наугад…

До свидания, девочки!

Девочки,

Постарайтесь вернуться назад.

Ах, війно, що ж ти зробила, підла:

Стали тихими наші двори,

Наші хлопчики голови підняли.

Подорослішали вони до пори,

На порозі ледь помаячили

і пішли, за солдатом - солдат...

До побачення, хлопчики!

Хлопчики,

Намагайтеся повернутися назад.

Ні, не ховайтеся ви, будьте високими,

Не шкодуйте ні куль, ні гранат

І себе не шкодуйте, і все-таки

Намагайтеся повернутися назад.

Ах, війна, що ж ти, підла, зробила:

замість весіль - розлуки та дим,

Наші дівчатка сукня білі

Роздарували сестрам своїм.

Чоботи - ну куди від них дінешся?

Та зелені крила погонів.

Ви наплюйте на пліткарів, дівчатка.

Ми зведемо з ними рахунки згодом.

Нехай балакають, що вірити вам нема в що,

Що йдете війною навмання...

До побачення, дівчата!

Дівчата,

Намагайтеся повернутися назад.