Вот так она любит меня… - Булат Окуджава

Глаза, словно неба осеннего свод,

Но нет в этом небе огня,

И давит меня это небо и гнет -

Вот так она любит меня.

Прощай.

Расстаемся.

Пощады не жди!

Всё явственней день ото дня,

Что пусто в груди, что темно впереди -

Вот так она любит меня.

Ах, мне бы уйти на дорогу свою,

Достоинство молча храня.

Но, старый солдат, я стою, как в строю...

Вот так она любит меня!

Очі, наче небо осіннього склепіння,

Але немає в цьому небі вогню,

І давить мене це небо і гніт -

Отак вона любить мене.

Прощай.

Розлучаємося.

Пощади не чекай!

Все виразніше з кожним днем,

Що порожньо в грудях, що темно попереду

Отак вона любить мене.

Ах, мені б піти на дорогу свою,

Гідність мовчки зберігаючи.

Але, старий солдат, я стою, як у строю...

Отак вона любить мене!