Diez mil porqués - Beret

El caso no es volverte a ver sino ver como vuelves

Si merece la pena ya perderme o no perderte, no sé

Si las historias las escriben aquellos que ganan siempre

Nosotros que hemos perdido qué diremos de

Aquello que mataba pero nos hacía más fuertes

Como echarnos de menos y después a la cara diez mil porqués

Los mejores puzzles son los que no encajan pero con el tiempo sí

Por eso mis brazos te sientan bien

Y «no sé» era la respuesta favorita del destino pa' matarnos y no hacernos bien

Ya que no existe peor camino que no saber ni donde correr

Ni peor suspiro que mirarte y ver

Que nada va a cambiar

Que tienes que hacer lo que debes por necesidad

A pesar de que lo que quieres se va

Que has pasado media vida buscando tu otra mitad

Para pasar la otra media intentándola olvidar

Y todo va y viene pero mucho más se va

Que las cosas que quedan pa' siempre no es lo material

Que el amor no es sólo hacerlo, es sólo hacernos para amar

Que no es depender de tí, es darte mi felicidad

Y claro que te echo de menos, por eso me echo de más

Claro que me matan miedos si no me puedes salvar

Ahora entiendo el «para siempre» que me jurabas lograr

«Para siempre» era el recuerdo, no la puta realidad

Si todo se resume en ti, no sé si quiero escribir más

Aún sigo esperando el día que compense todo el mal

Prefiero que digas «no» a «no sé, eso ya se sabrá»

Porque yo ya no sé nada, sólo sé que volarás

El caso no es volverte a ver sino ver como vuelves

Si merece la pena ya perderme o no perderte, no sé

Si las historias las escriben aquellos que ganan siempre

Nosotros que hemos perdido qué diremos de

Aquello que mataba pero nos hacía más fuertes

Como echarnos de menos y después a la cara diez mil porqués

Los mejores puzzles son los que no encajan pero con el tiempo sí

Por eso mis brazos te sientan bien

Y sé que eso te hará más libre

Sé que no te puedo encarcelar

Yo que entré en tu jaula para quedarme a vivir

He empezado a odiar tu libertad

Es que sé que estoy perdido pero no perdiendo

Por eso me quedo conmigo un rato más

Te llamaría suerte pero creo en ti

No quiero saber tus planes sólo quiero planear

Suficiente como pa' callar a gritos el silencio

El futuro será ahogarnos en todo aquello que no hacemos

No pensamos en quién somos sino en quien coño seremos

Ahí empezó la rutina de callarnos con mil «peros»

Por la lluvia de mis ojos entiendo el llamarte «cielo»

Y por la furia de tus ojos entiendo el llamarme «miedo»

Si tus curvas no me ayudan a hacer el camino recto

Guíame con tu silencio que así sí nos entendemos

Справа не в тому, щоб побачити вас знову, а в тому, щоб побачити, як ви повернетесь

Чи варто втрачати мене чи не втрачати тебе, я не знаю

Якщо історії пишуть ті, хто завжди перемагає

Ми, які втратили, що вже казати

Те, що вбивало, але зробило нас сильнішими

Як сумувати один за одним, а потім зіткнутися з десятьма тисячами причин

Найкращі головоломки – це ті, які не підходять, але з часом підходять

Тому мої руки тобі підходять

І «Я не знаю» було улюбленою відповіддю долі, щоб убити нас і не принести нам користі

Бо немає гіршого шляху, ніж не знати, куди бігти

Немає гіршого зітхання, ніж дивитися на вас і бачити

що нічого не зміниться

Що ви повинні робити те, що ви повинні за необхідністю

Навіть якщо те, чого ти хочеш, зникло

Що ти витратив половину життя на пошуки своєї другої половинки

Провести другу половину, намагаючись забути

І все приходить і йде, але йде набагато більше

Що речі, які залишаються назавжди, не є матеріальними

Ця любов не просто робить це, це просто змушує нас любити

Що це не залежить від тебе, це дарує тобі моє щастя

І, звичайно, я сумую за тобою, тому я сумую більше за собою

Звичайно, мої страхи вбивають мене, якщо ти не можеш мене врятувати

Тепер я розумію те «назавжди», якого ти поклявся мені досягти

«Назавжди» було спогадом, а не бісаною реальністю

Якщо все зводиться до вас, я не знаю, чи хочу я писати більше

Я все ще чекаю дня, який компенсує все зло

Я віддаю перевагу, щоб ви казали «ні», а не «я не знаю, це буде відомо»

Бо я вже нічого не знаю, знаю тільки, що ти полетиш

Справа не в тому, щоб побачити вас знову, а в тому, щоб побачити, як ви повернетесь

Чи варто втрачати мене чи не втрачати тебе, я не знаю

Якщо історії пишуть ті, хто завжди перемагає

Ми, які втратили, що вже казати

Те, що вбивало, але зробило нас сильнішими

Як сумувати один за одним, а потім зіткнутися з десятьма тисячами причин

Найкращі головоломки – це ті, які не підходять, але з часом підходять

Тому мої руки тобі підходять

І я знаю, що це зробить вас вільнішими

Я знаю, що не можу посадити тебе в тюрму

Я, який увійшов у твою клітку, щоб залишитися жити

Я почав ненавидіти твою свободу

Це те, що я знаю, що я загубився, але не програв

Тому я залишаюся зі мною ще трохи

Я б назвав тебе щасливчиком, але я вірю в тебе

Я не хочу знати твої плани, я просто хочу спланувати

Досить заглушити тишу криком

Майбутнє потоне у всьому, чого ми не робимо

Ми думаємо не про те, хто ми, а про те, ким, в біса, ми будемо

Ось тут і почалася рутина замовкання з тисячею «але».

Під дощем моїх очей я розумію називати тебе "рай"

І за лютістю в твоїх очах я розумію, що ти називаєш мене «страхом»

Якщо ваші вигини не допоможуть мені пройти прямий шлях

Веди мене своїм мовчанням, щоб ми зрозуміли один одного