Ojalá - Beret

Yo necesito ganas no querer ganar

Y si algún día perdiese mi miedo a perder

Me duele haber corrido para no llegar

Ahora sé que el camino es la meta también

Ya me crecieron miedos que nunca eduqué

Y me sé las respuestas por no preguntar

Ya sentí como nadie cuando tuve el bien

Y lloré como todos cuando algo se va

Nadie te enseña a ser fuerte pero te obligan

Nunca nadie quiso un débil para confiar

Nadie te enseña los pasos en un mundo que

Te obliga cada día a levantarte y caminar

Dónde fuiste tan feliz siempre regresarás

Aunque confundas dolor con la felicidad

Y ya no seas ni tú mismo pero pienses en ti mismo

Y eso matará

Y ojalá nunca te abracen por última vez

Hay tantos con quién estar pero no quién ser

Tan solo somos caminos que suelen torcer

Miles de complejos sueltos que debemos de vencer

Ojalá si te aceptasen por primera vez

Y entendiesen que es que todos merecemos bien

Que no existe una persona que no deba de tener

Ya que somos circunstancias que nunca elegimos ser

Confianza nunca volvió con el tiempo

Y el fruto de mi vida no se basa en lo que tengo

Y si todos los instantes pudiesen pasar más lento

Si acaso dudarías esta vez en el intento

Y si entendiésemos que si somos perfectos

A pesar de borrones que quieran manchar el lienzo

Todo es una suma aunque eso no lo piense el resto

Una cosa es lo que soy y otra tan solo lo que muestro

Que yo ya no temo perder sino dar por perdido

Que yo ya no quiero vencer sino estar convencido

Que mucho antes de estar contento debo estar conmigo

Que voy a mirar a la soga pa' decir le sigo

Que voy a parar de exigirme to lo que me pido

Y voy a aprender a aceptar todo lo que no consigo

Que voy a parar de culparme, mentirme, fallarme, decirme tarde verdades que

necesito

Por qué también dediqué tiempo a quién ya no se acuerda de mí

También pegue los trozos de lo mismo que después partí

Tampoco me entendido y he entendido que eso será así

No he estado confundido he estado fundido con lo peor de mí

Me mudado a problemas y he querido ser feliz ahí

Y he dado vueltas en círculos por no quitarte en medio a ti

He preguntado a todos para poder definirme a mí

Cómo decirle a un rio que se pare y deje de fluir

Nadie te enseña a ser fuerte pero te obligan

Nunca nadie quiso un débil para confiar

Nadie te enseña los pasos en un mundo

Que te obliga cada día a levantarte y caminar

Dónde fuiste tan feliz siempre regresarás

Aunque confundas dolor con la felicidad

Y ya no seas ni tú mismo pero pienses en ti mismo

Y eso matará

Y ojalá nunca te abracen por última vez

Hay tantos con quién estar pero no quién ser

Tan solo somos caminos que suelen torcer

Miles de complejos sueltos que debemos de vencer

Ojalá si te aceptasen por primera vez

Y entendiesen que es que todos merecemos bien

Que no existe una persona que no deba de tener

Ya que somos circunstancias que nunca elegimos ser

Мені потрібно хотіти, а не хотіти вигравати

І якби одного дня я втратив страх втратити

Мені боляче бігти не приїхати

Тепер я знаю, що шлях – це теж мета

У мене вже виросли страхи, які я ніколи не виховував

І я знаю відповіді на те, щоб не питати

Я вже відчував себе ніким, коли мені було добре

І я плакала, як усі, коли щось йде

Ніхто не вчить тебе бути сильним, але вони змушують

Ніхто ніколи не хотів довіряти слабкому

Ніхто не навчить вас кроків у цьому світі

Це змушує вас щодня вставати і ходити

куди ти пішов такий щасливий, ти завжди будеш повертатися

Навіть якщо ви плутаєте біль із щастям

І більше не будь собою, а думай про себе

і це вб'є

І я сподіваюся, що вони ніколи не тримають вас в останній раз

Є так багато, з ким можна бути, але не ким бути

Ми лише шляхи, які зазвичай звиваються

Тисячі вільних комплексів, які ми повинні подолати

Я б хотів, щоб вони прийняли вас вперше

І розуміти, що всі ми заслуговуємо на добре

Що немає людини, яка б не мала

Оскільки ми є обставинами, якими ми ніколи не вибираємо бути

Впевненість ніколи не поверталася з часом

І плід мого життя не базується на тому, що я маю

І якби всі моменти могли проходити повільніше

Якби ви вагалися цього разу в спробі

І якби ми це зрозуміли, якщо ми ідеальні

Незважаючи на плями, які хочуть забарвити полотно

Все це сума, хоча решта так не думають

Одне те, що я є, а інше - це те, що я показую

Що я більше не боюся втратити, а здатись

Що я хочу більше не вигравати, а бути переконаним

Задовго до того, як бути щасливим, я повинен бути сам із собою

Що я буду дивитися на мотузку, щоб сказати, що я йду за нею

Що я перестану вимагати всього, чого прошу від себе

І я навчуся приймати все, чого не можу

Що я перестану звинувачувати себе, брехати собі, підводити себе, пізно говорити собі правду

необхідний

Чому я також проводив час з тим, хто мене вже не пам’ятає?

Я також склеїв шматочки того самого, що потім розколов

Я теж сам не зрозумів і зрозумів, що так буде

Мене не збентежили, я розтопився з найгіршим із себе

Я перейшов до проблем і хотів бути щасливим там

І я ходив по колу за те, що не взяв тебе посередині

Я попросив усіх визначити себе

Як сказати річці зупинитися і припинити течію

Ніхто не вчить тебе бути сильним, але вони змушують

Ніхто ніколи не хотів довіряти слабкому

Ніхто не навчить тебе кроків у світі

Це змушує вас щодня вставати і ходити

куди ти пішов такий щасливий, ти завжди будеш повертатися

Навіть якщо ви плутаєте біль із щастям

І більше не будь собою, а думай про себе

і це вб'є

І я сподіваюся, що вони ніколи не тримають вас в останній раз

Є так багато, з ким можна бути, але не ким бути

Ми лише шляхи, які зазвичай звиваються

Тисячі вільних комплексів, які ми повинні подолати

Я б хотів, щоб вони прийняли вас вперше

І розуміти, що всі ми заслуговуємо на добре

Що немає людини, яка б не мала

Оскільки ми є обставинами, якими ми ніколи не вибираємо бути