Ceniza - Beret

Todo empezó cuando me llame y nadie contesto

Ni el pasado creo que me pueda querer

Soy la carta que nunca nadie encontró

El posdata que jamás te enseñare

Llámame etcétera, ni yo puedo nombrarme, soy ápices de

Historia que nunca te desearía

Cambiaría mi vida por repetir mil instantes y daría mil instantes

Por llamarte vida mía

Métete en mi piel, yo quise hacer arte de la pena y la pena

Aferrarse y sé

Que todos somos alguien, cuando encontramos el bien

Y cuando se pierde nunca volvemos a ser

Pasado te dije defíneme, dijiste en un futuro por favor pregúntame

Que ahora se hace pronto para que yo pueda ver

Aquellos pecados que te quedan por caer

Donde estas valor no te encontraba

Sácame por fuerzas de la cama, dime que mañana el mayor

Problema sera nada, ya que dar la cara, para qué?

Piérdete conmigo y con mis ganas

Dime que no paras de encontrar sentido a lo que falla

Porque yo perdí los cinco y nada quitara la capa de dudas que.

Nooo.

Voy a salir otra vez a buscarme

Porque se hizo tarde pa encontrar

Un poco de mi en ti y tirarme al vacío

Pa hacerme ceniza y volar…

Todo empezó y yo quería llamarme

Pero dime quien puede escuchar

Si el eco ya apenas responde y escucho

Mi nombre y no vale de na.

Te acuerdas hace un tiempo nos queríamos

Tu a ti y yo a mi, ahora no es suficiente no

Vivamos de problemas como hacíamos, total dime que c*** nos

Resuelve bro.

Como cambia todo de repente

No me acostumbro nunca a tenerme

Todos van y vuelven, nadie para siempre

Mi rutina sé que solo se basa en perderme

Ha llovido tanto que me hice de barro

Me metí en el lodo simplemente por lo mismo

Busque libertad encerrado en mi propio cuarto

Y ya no hay ni un cuarto de lo que he tenido

He podido perderme en mi propio cuadro

Que yo lo pinte pero para mi si es distinto

Será que me sigo enamorando de ese marco

Sin mirar por dentro, y por dentro no es mio.

Nooo

Voy a salir otra vez a buscarme

Porque se hizo tarde pa encontrar

Un poco de mi en ti y tirarme al vacío

Pa hacerme ceniza y volar…

Todo empezó y yo quería llamarme

Pero dime quien puede escuchar

Si el eco ya apenas responde

Y escucho mi nombre y no vale de na.

Все почалося з того, що я подзвонив і ніхто не відповів

Я навіть не думаю, що минуле може любити мене

Я той лист, якого ніхто ніколи не знайшов

Постскриптум, якому я ніколи тебе не навчу

Називайте мене і так далі, я навіть не можу назвати себе, я трохи

Історія, якої я б тобі ніколи не побажав

Я б змінив своє життя, щоб повторити тисячу моментів, і я б віддав тисячу моментів

за те, що називав тебе своїм життям

Проникни в мою шкіру, я хотів зі смутку і смутку творити мистецтво

тримайся і я знаю

Що ми всі хтось, коли знаходимо хороше

І коли він буде втрачений, ми ніколи не будемо знову

Раніше я казав вам визначити мене, ви сказали, що в майбутньому запитайте мене

Зараз це буде зроблено незабаром, щоб я міг побачити

Ті гріхи, які тобі залишилися впасти

Де ти, сміливість, я тебе не знайшов

Встань мене силою з ліжка, скажи, що завтра найстарший

Проблем не буде ні в чому, оскільки показати своє обличчя, для чого?

Загубися зі мною і з моїм бажанням

Скажи мені, що ти не перестаєш знаходити сенс у тому, що не вдається

Тому що я втратив усі п’ять, і ніщо не зніме шар сумніву в цьому.

Нєоо

Я знову йду шукати себе

Тому що було пізно знайти

Трохи мене в тобі і кидаюся в порожнечу

Зробити попіл і полетіти...

Все почалося і я хотів мені подзвонити

Але скажи мені, хто може чути

Якщо луна більше не реагує, і я слухаю

Моє ім'я, і ​​воно нічого не варте.

Ти пам'ятаєш, як давно ми любили один одного

Ти тобі, а я мені, зараз мало ні

Давай жити з проблем, як колись, скажи мені, що нас до біса

Розв’яжи брате.

Як все раптово змінюється

Я ніколи не звикаю мати себе

Всі приходять і йдуть, ніхто назавжди

Моя рутина, яку я знаю, заснована лише на тому, щоб заблукати

Дощу було так багато, що я зробив себе з бруду

Я потрапив у багнюку саме для того ж

Шукати свободу, зачинений у власній кімнаті

І немає навіть чверті того, що я мав

Я зміг загубитися у власному живописі

Що я це малюю, але для мене це інакше

Можливо, я продовжую закохуватися в цю рамку

Не заглядаючи всередину, а всередині не моє.

ніооо

Я знову йду шукати себе

Тому що було пізно знайти

Трохи мене в тобі і кидаюся в порожнечу

Зробити попіл і полетіти...

Все почалося і я хотів мені подзвонити

Але скажи мені, хто може чути

Якщо луна більше не реагує

І я чую своє ім’я, і воно нічого не варте.