A pesar de todo - Beret

Dime porqué y te digo cientos de razones de porqué me equivoqué

Ya no me quedan máscaras, ni tacto en esta piel

Eran las luna y media y me dio por ser

La luz de tu lámpara, tu cuerpo y tu corsé

Soy polvo de estrellas lo sé

Sigo en mi cuarto menguante

Y a pesar de todo aguanté

La eternidad de tus instantes

Y pude parar el reloj cuando no olía a azahar

Y supe callarme cuando quise amar

Y pude morder el agua y arrancarme la arena

Del cielo reposando y si te llamaba mar

Era por que brotaba tanta energía de tus dedos

Que tus huellas eran alma si mordían con mis yemas

Y yo llamaba poesía a cada pena que contabas

Porque cada pena tuya era la mía

Y yo te decía frena…

Cada vez que nos gritábamos

Y yo te decía frena…

Cada vez que nos matábamos

Vida mía frena.

No hablaba el corazón, no, no

Vida mía frena…

Eras tú o yo

Y yo te decía frena…

Cuando no volábamos

Y yo te decía frena…

Ya no existe el dos

Vida mía frena…

Dime por que no

Vida mía frena…

Ya ha subido la marea

Pudimos haber sido el «puede aunque no me lo crea»

Ahora cómo esculpo tu cuerpo

Cómo voy a tomarme en serio

Si me llueves cuando tengo sed

Tú me olvidas yo vivo el recuerdo

Si quería vivir tu locura

Y he acabado todavía más cuerdo

Y me jode que no te des cuenta

Que existía el gris antes que negro

Y cambiamos vivir por conocernos

Para que suicidarnos mejor vernos

Sigo nadando a la nada

Un barco sin puerto

Y yo te decía frena…

Cada vez que nos gritábamos

Y yo te decía frena…

Cada vez que nos matábamos

Vida mía frena.

No hablaba el corazón, no, no

Vida mía frena…

Eras tú o yo

Y yo te decía frena…

Cuando no volábamos

Y yo te decía frena…

Ya no existe el dos

Vida mía frena…

Dime por que no

Vida mía frena…

Ahora sé quien ama de verdad.

Volaste mi gyal.

Volaste mi gyal.

Ea…

Скажи мені чому, і я скажу тобі сотні причин, чому я помилявся

У мене більше немає масок, немає дотику до цієї шкіри

Була половина місяця, і я думав, що так

Світло твоєї лампи, твого тіла і твого корсета

Я зоряний пил, я знаю

Я ще в останній чверті

І попри все, що я витримав

Вічність твоїх хвилин

І я зміг зупинити годинник, коли він не пахнув апельсиновим цвітом

І я вмів мовчати, коли хотів любити

І я зміг загризти воду і відірвати пісок

З неба спочиває і якби я вас назвав морем

Це було тому, що з ваших пальців витікало так багато енергії

Щоб твої сліди були душею, якщо вони кусали моїми пальцями

І я закликав поезію до кожної печалі, яку ти розповіла

Бо кожне ваше горе було моє

І я сказав тобі припинити...

Кожен раз ми кричали один на одного

І я сказав тобі припинити...

Щоразу ми вбиваємо один одного

Моє життя зупиняється.

Серце не говорило, ні, ні

Моє життя зупиняється...

ти чи я

І я сказав тобі припинити...

коли ми не літали

І я сказав тобі припинити...

двох більше не існує

Моє життя зупиняється...

Скажіть чому б ні

Моє життя зупиняється...

Приплив уже піднявся

Ми могли бути тими «можеш вірити чи ні»

Тепер як я ліплю твоє тіло

Як я буду сприймати себе серйозно

Якщо ти дощ на мене, коли я спраглий

Ти забув мене, я живу пам'яттю

Якби я хотів жити твоїм божевіллям

І в підсумку я став ще більш розсудливим

І мене дратує, що ти не усвідомлюєш

Щоб було сіре до чорного

І ми змінюємо життя, щоб знати один одного

Щоб ми покінчили життя самогубством, щоб краще бачитися

Я продовжую плавати нанівець

Корабель без порту

І я сказав тобі припинити...

Кожен раз ми кричали один на одного

І я сказав тобі припинити...

Щоразу ми вбиваємо один одного

Моє життя зупиняється.

Серце не говорило, ні, ні

Моє життя зупиняється...

ти чи я

І я сказав тобі припинити...

коли ми не літали

І я сказав тобі припинити...

двох більше не існує

Моє життя зупиняється...

Скажіть чому б ні

Моє життя зупиняється...

Тепер я знаю, хто насправді любить.

Ти підірвав мій гьял.

Ти підірвав мій гьял.

ех…