Desde Dentro - Dante

Amando el equilibrio me gustaba temblar

Cuando andaba por la cuerda de mi soga

Quizá es que cada paso era ilusión para poderme salvar

Y ahora me di cuenta que solo me ahoga

Donde llego tarde, en mi ciencia no existen horas

Vivo por instantes, todo lo demás decora

¿Crees que no me jode no ser como soy a solas?

¿Crees que quiero ser humano si ni soy persona?

Y claro que no puedo verme cuando era tan ciego

Porque ahora veo suficiente como pa' echarlo de menos

Con pies en la tierra dudo soñar con el cielo

Si ni se que debo, ¿cómo voy a decir te quiero?

Y yo, puedo romperme por la mitad que con el vacío que tengo te diría que sigo

entero

Mi felicidad es solo un contrato de casi poder tenerla y la letra pequeña un «pero»

Ya entiendo lo que era la infinitud, ya que no valíamos nada y solo se unían

nuestros ceros

Puede que no articule palabra cuando falten sustantivos para nombrarte de nuevo

Perderlo todo por si luego no me encuentro

Saco lo de dentro, pero luego no lo siento

Noches largas, días efímeros

Miro en mi pecho, ahí dentro hay un desierto

Ya ni la puerta quiere abrirme

Ando desnudo sobre lágrimas de ángeles

Gritando «libertad», versos de autómata

Soñando el ciclo, escapando de tus cárceles

La llovizna, cayendo al suelo frío

Anduve por tus pasillos pa' desahuciar mi nombre

Rotos los peldaños para no alcanzar la cumbre

Tirar lo tuyo y recoger lo mio

No entra la luz, abre la cortina

Y yo pensando en la morfina

Andé por tus jardines para recoger mis rosas

Solo quería devolverte las espinas

Vuelvo a casa y, mierda, son tiempos difíciles

Callarme y sanarme los síndromes

Por si acaso, tres ojos como un cíclope

Curando hoy, lo que sucedió ayer

Tirando mis penas a la nada

Sentado veo como se desvanecen

Mírame, cuando menos lo merezca

Para que mi alma se crezca

Ya pase por mis penurias, y me comí mil desplantes

Ya miré al miedo de frente y me llevó a mi por delante

Hace tiempo que aprendí un consejo que vengo a enseñarte:

«Sé paciente, sé constante.

Corriendo no llegas antes»

No me enseñaron la forma de levantarme

Me enseñaron que vendrían más que intentarían tirarme

Y eso hicieron, me dañaron, me mintieron

Despreciándome, dijeron que era un cero y que nadie querría escucharme

Y aquí estoy, casi diez años más tarde

Luchando a diario por lo que me hace ser grande

Más acompañado que nunca antes en mi vida

Y con más ganas de comerme el mundo y adentrarme

En el corazón de todas esas personas

Y encontrar aquel rincón sin rencor donde se perdonan

Todos los errores cometidos en pasados

Que han quedado destrozados y que ya no nos traicionan

Y ahora estoy, comprobando por mi mismo

Que supe ser fuerte y pude salir de ese abismo

Que con una mano cuento a los que quiero en todo

Y que con la otra puedo escalar y escapar yo solo

Nadie me dice que debo de hacer, ni que debo decir, ni que debo pensar

Nadie comprende las cosas que siento cuando algún tema nuevo me vuelvo a sacar

No es para ver que tengo nivel, ni para mostrar que soy el más fuerte

Es para ver que sigo de frente, y que para siempre me pienso quedar

Люблю рівновагу я любив похитувати

Коли я йшов по мотузці своєї петлі

Можливо, кожен крок був ілюзією, щоб врятувати мене

А тепер я зрозумів, що це мене тільки топить

Де я спізнююся, в моїй науці немає годин

Я живу хвилинами, все інше прикрашає

Як ти думаєш, мене не бентежить, що я один?

Ви думаєте, я хочу бути людиною, якщо я навіть не особистість?

І, звичайно, я не бачу себе, коли був таким сліпим

Тому що тепер я бачу достатньо, щоб сумувати за ним

Стоячи ногами на землі, я сумніваюся, що мрію про рай

Якщо я навіть не знаю, що мені робити, як я скажу, що люблю тебе?

І я, я можу розбити навпіл, що з порожнечею, що у мене є, я б сказав вам, що я продовжую

ціле

Моє щастя - це лише контракт, що я майже можу його мати, а дрібний шрифт - це "але"

Я вже розумію, що таке нескінченність, оскільки ми були нікчемними і тільки об’єдналися

наші нулі

Я можу не сформулювати слово, коли не вистачає іменників, щоб назвати вас знову

Втрачу все, якщо пізніше не знайду себе

Виймаю, а потім не відчуваю

Довгі ночі, швидкоплинні дні

Дивлюсь у свої груди, там пустеля

Навіть двері не хочуть мені відкриватися

Я ходжу гола по сльозах ангелів

Кричуща «свобода», автоматні вірші

Мріючи про цикл, втечу зі своїх в’язниць

Моросить, опускаючись на холодну землю

Я пройшов твоїми коридорами, щоб вигнати своє ім’я

Розбиті сходинки, щоб не дістатися до вершини

Кинь свій і забери моє

Світло не проникає, відкрийте завісу

І я думаю про морфін

Я ходив твоїми садами, щоб збирати свої троянди

Я просто хотів повернути тобі терни

Я приходжу додому і, блядь, це важкі часи

Заткнись і зціли мої синдроми

Про всяк випадок три ока, як у циклопа

Зцілення сьогодні, те, що було вчора

Викидаючи мої печалі нанівець

Сидячи, дивлюся, як вони згасають

Подивіться на мене, коли я найменше цього заслуговую

Щоб моя душа росла

Я вже пережив свої труднощі, і з’їв тисячу грубостей

Я вже подивився страху в обличчя, і він випередив мене

Деякий час тому я отримав пораду, якій хочу вас навчити:

«Будьте терплячими, будьте постійними.

Бігши, ти раніше туди не потрапиш»

Вони не навчили мене вставати

Мене вчили, що прийде більше, що спробують кинути мене

І ось що вони зробили, вони завдали мені болю, вони мені брехали

Поклавши мене, сказали, що я нуль і ніхто мене не слухатиме

І ось я, майже через десять років

Щодня борюся за те, що робить мене великим

Більше супроводу, ніж будь-коли в моєму житті

І з більшим бажанням з’їсти світ і увійти

У серцях усіх тих людей

І знайти той куточок без злоби, де вони прощають один одному

Всі помилки, зроблені в минулому

Що їх знищили і що вони більше не зраджують нас

А зараз перевіряю сам

Щоб я вмів бути сильним і зміг вибратися з цієї прірви

Що однією рукою я в усьому рахую тих, кого люблю

І що з іншим я можу самостійно піднятися і втекти

Ніхто не говорить мені, що робити, що говорити чи що думати

Ніхто не розуміє, що я відчуваю, коли знову придумую якусь нову пісню

Це не для того, щоб побачити, що у мене є рівень, і не для того, щоб показати, що я найсильніший

Це щоб побачити, що я ще попереду, і що я маю намір залишитися назавжди