En natt i Köpenhamn - Benny Anderssons Orkester, Helen Sjöholm, Tommy Körberg

Cafeernas kulörta lyktor glittrar i kanales svarta vatten

Där ligger skeppen för mot stäv

Förtöjda längs en hög och stenklädd kaj

Glada människor pratar i munnen på varann

Och det är överfullt vid alla bord

Det sitter folk på kajen, en av männen ler mot mig

Jag är en ö av ensamhet i vimlet

Det blev som det kan bli

En natt i Köpenhamn

Vi gick till ett hotell, du skrev in oss i ditt namn

Jag minns en sprucken spegel, ett fönster står på glänt

Du vill att vi ska släcka men jag vill ha ljuset tänt

Det blev som det kan bli, en natt i Köpenhamn

Två främlingar som möts några timmar i en famn

Och sen var jag förlorad, du minns väl det min vän?

En gång för längesen, när du viskade mitt namn

En magisk sommarnatt i Köpenhamn

En stol blir plötsligt ledig och du tar den innan någon annan hinner

Och om jag hade velat protestera är det redan nu för sent

Servitrisen, den tjocka, som går förbi vårt bord

hon tar ingen som helst notis om dig

Och du slår ut med armarna och gör en hjälplös gest

I just den stunden började jag att älska

Du står kvar på en perrong

Ett ryck, så går mitt tåg igång

Och då ser jag framför mig

En bild av oss, ett liv med dig

У чорній воді каналу виблискують кольорові ліхтарі кафе

Там кораблі лежать перед носом

Пришвартований уздовж високої та оббитої каменем набережної

Щасливі люди говорять один одному вустами

І за кожним столиком тісно

На набережній сидять люди, один із чоловіків мені посміхається

Я – острівець самотності в суєті

Було так, як може бути

Одна ніч у Копенгагені

Ми пішли в готель, ти написав нам на своє ім’я

Пам’ятаю тріснуте дзеркало, вікно відчинене

Ти хочеш, щоб ми його погасили, а я хочу, щоб світло запалило

Це було як може бути, однієї ночі в Копенгагені

Двоє незнайомих людей, які зустрічаються на кілька годин в обіймах

А потім я пропав, ти пам'ятаєш, що мій друг?

Колись давно, коли ти прошепотів моє ім'я

Чарівна літня ніч у Копенгагені

Стілець раптово звільняється, і ви займаєте його раніше, ніж хтось інший встигає

І якби я хотів протестувати, то вже пізно

Офіціантка, товста, що проходить повз наш столик

вона не звертає на вас жодної уваги

А ви вибиваєтеся руками і робите безпорадний жест

У цей момент я почав любити

Ви залишилися на платформі

Рип, тоді мій потяг рушає

А потім бачу перед собою

Наше фото, життя з тобою