Släpp fångarne loss - Tommy Körberg

Släpp fångarne loss, det är vår!

Var männska' i sin själ, i grunden vill så väl

O aldrig jag tror att det går, av sociala skäl.

Av sociala skäl

Men, gärna för mig

Om jag konstapel vore, jag öppnade, nyckeln kved på Fridas milda bud

De komme i trav, så vilda ut de fore

Och andades av luften ljum och såge vårens skrud

Släpp fångarne loss, det är vår!

Var männska' i sin själ, vill väl!

När grön naturen står

När natten är inne är Frida nu med på mitt resonemang?

Förskräckelse vart synne en klämtning från kyrktornet klang

O bort emot söder ser rökpelaren stiger mot himmelens grund

Det pyr och det glöder och brannkåren bullrar på stund

Släpp fångarne loss, det är vår!

Var männska' i sin själ, vill väl!

När grön naturen står

O rådman är vaken, vid fönstret han skakar för kylande vind

I skenet från staken står dottern så bleknad om kind

En dörr börjar dundra, ur mörkret fram störtar en svart-skäggig man

«Ta hit ett par hundra, nu brådskar det, gubbe, minsann!»

Släpp fångarne loss, det är vår!

Var männska' i sin själ, vill väl!

När grön naturen står

Med fickorna fulla av pengar han rusar mot dörren och lyss

Han vänder «Min pulla, ro hit med en smällande kyss!»

Men rådmannen ryter så blodet hos boven blir kallt som en is

O luft honom tryter, «Ta hellre min silverservis!»

Släpp fångarne loss, det är vår!

Var männska' i sin själ, i grunden vill så väl

Jag tvekar som Frida förstår, av sociala skäl.

Av sociala skäl

Dock, gärna för mig

Om jag konstapel vore, jag öppnade, nyckeln kved på hennes milda bud

Men stunden därpå, jag brått från staden fore

O mina händer tvådde jag för följderna vid gud

Släpp fångarne loss, det är vår!

Var männska' i sin själ, vill väl!

När grön naturen står

Звільніть полонених, це наше!

Будь людиною в душі, в основному хотіти так добре

О, я ніколи не думаю, що це можливо з соціальних причин.

З соціальних причин

Але радий за мене

Якби я був констеблем, я б відкрив ключ до ніжного наказу Фріди

Вони бігають риссю, такі дикі, що йдуть вперед

І подихав теплим повітрям, і побачив вбрання весни

Звільніть полонених, це наше!

Будь людиною в душі, добре буде!

Коли зелена природа стоїть

Коли ніч закінчиться, чи Фріда тепер є частиною моїх міркувань?

Злякався, як пролунав стискання з вежі церкви

О на південь ви бачите стовп диму, що піднімається до низу неба

Воно горить і світиться, а пожежна команда якийсь час шумить

Звільніть полонених, це наше!

Будь людиною в душі, добре буде!

Коли зелена природа стоїть

Ой радник прокинувся, у вікно трясеться на прохолодний вітер

На світлі від стовпа дочка стоїть така бліда за щоку

Починають гриміти двері, з темряви виривається чорнобривий

— Принеси сюди пару сотень, тепер терміново, старий, хоча б!

Звільніть полонених, це наше!

Будь людиною в душі, добре буде!

Коли зелена природа стоїть

З повними кишенями грошей він кидається до дверей і прислухається

Він повертає: «Моє тягне, гребуй тут з поцілунком ляпаса!»

Але радник реве так, що кров винного стає холодною, як лід

О, повітріть його, пробувач, «Краще візьми моє срібло!»

Звільніть полонених, це наше!

Будь людиною в душі, в основному хотіти так добре

Я вагаюся, як розуміє Фріда, із соціальних причин.

З соціальних причин

Проте радий за мене

Якби я був констеблем, я б відкрив ключ до її лагідних заповідей

Але через мить я поспішав з міського авансу

О, мої руки я вимив за наслідки Бога

Звільніть полонених, це наше!

Будь людиною в душі, добре буде!

Коли зелена природа стоїть