Volver - Benjamin Biolay

Je me souviens du gout des gens

De la torpeur et des tourments

Y’a pas cinq heures j’avais quinze ans

Mais plus grand chose de l’enfant

Je me rappelle d’un torrent

D’un homme singe et d’un cadran

De cette douleur entre les dents

De la douceur d’aucun printemps

Avant

Avant

Je voulais faire tout comme les riches

Tout en les maudissant au fond

Je me rappelle de quelques friches

De mes vieux copains vagabonds

Y’a pas quatre j’avais vingt piges

Déjà les soucis d’un vieux con

Aujourd’hui encore je m’entiche

De quelques arbres, juste pour le tronc

La vie n’aime pas qu’on la regarde

Dans les yeux

Elle peut te faire croire par mégarde

Qu’elle est deux

Mais elle n’est qu’une

Sans rancoeur ni rancune

Je me souviens de leurs amants

Sale tête de con, sale tête de gland

Y’a trois quart d’heure j’avais trente ans

Le cul d’un orang-outan

Je me rappelle de pas grand chose

Un coin de ciel qui vire au mauve

J'étais déjà bien peu de choses

Comme bien des rebelles sans causes

Y’a pas deux plombes j’avais quarante

La vie était déjà moins marrante

Tord boyaux couleur amarante

Chaque été en douce pente

La vie n’aime pas qu’on la regarde

Dans les yeux

Elle peut te faire croire par mégarde

Qu’elle est deux

Mais elle n’est qu’une

Sans rancoeur ni rancune

Aucune

Long soupir embrouilles et brouillard

Petites combines, faux débrouillard

Je vois mon avenir de vieillard

Comme un train toujours en retard

Y’a pas cinq heures j’avais quinze ans

Déjà la rage, c'était déjà les gens

Déjà les yeux rougis de sang

Déjà le nez au firmament

Y’a quelques mois

J’avais quinze ans

Mais j’aimais pas

Я пам’ятаю смак людей

Від заціпеніння і мук

Немно п’ять годин тому мені було п’ятнадцять

Але більше дитини

Я пам'ятаю торрент

Про людину-мавпу і сонячний годинник

Від цього біль між зубами

Від солодощі не весни

Раніше

Раніше

Я хотів робити так, як багаті

Проклинаючи їх у глибині душі

Пам’ятаю якусь пустку

З моїх старих мандрівних друзів

Не чотири тому мені було двадцять років

Вже турботи старого пердуна

Навіть сьогодні я закохаюсь

З деяких дерев, тільки для стовбура

Життя не любить, коли на нього дивляться

В очах

Вона може ненавмисно змусити вас повірити

Що їй двоє

Але вона лише одна

Без образи чи образи

Я пам’ятаю їхніх коханців

Брудна ривок голова, брудна голова жолудя

Три чверті години тому мені було тридцять років

Дупа орангутанга

Я багато чого не пам'ятаю

Ділянка неба, яка стає фіолетовою

Я був уже зовсім маленький

Як і багато повстанців без причин

Минуло чимало часу, коли мені було сорок

Життя було вже менш веселим

Корпус Торд амарантового кольору

Кожного літа на пологому схилі

Життя не любить, коли на нього дивляться

В очах

Вона може ненавмисно змусити вас повірити

Що їй двоє

Але вона лише одна

Без образи чи образи

Жодного

Довге зітхання туман і туман

Дрібні хитрощі, помилкова винахідливість

Я бачу своє майбутнє як старий

Як поїзд завжди спізнюється

Немно п’ять годин тому мені було п’ятнадцять

Вже лють, це вже були люди

Вже очі червоні від крові

Вже ніс на небосхилі

кілька місяців тому

Мені було п’ятнадцять

Але мені не сподобалося