La vanité - Benjamin Biolay

La vanité, ce n’est qu’un mot mais c’est le pire de tes défauts

Le seul que je n’supporte pas, le seul qui m'éloigne de toi

Celui qui me fait dire tout bas, quelquefois, à mi-voix.

La vanité est un péché, je voudrais tellement t’empêcher

De tout gâcher, de gâcher ça, de tout briser d’un geste las

De remiser au débarras l’amour fou, qui rend fou reines et rois.

La vanité est une offense à l'âme perdue de l’enfance

À mon intelligence ou pas, peu m’importe le résultat.

Peu m’importe le résultat, il n’est pas digne de toi.

La vanité, vue sous cet angle, n’est pas la main qui nous étrangle

Juste le soleil qui tournoie lorsqu’on voudrait qu’il reste droit

Mais à la longue, on s’aperçoit qu’elle fissure le futur délicat.

Марнославство — це лише слово, але це найгірша з ваших вад

Єдиний, якого я терпіти не можу, єдиний, що відводить мене від тебе

Той, який змушує мене сказати тихо, іноді, тихо.

Марнославство — гріх, я б так хотів тобі перешкодити

Зруйнувати його, зіпсувати, розбити все це втомленим жестом

Відкинути шалену любов, яка зводить з розуму королев і королів.

Марнославство — це образа загубленої душі дитинства

Розумний чи ні, мені байдуже, який буде результат.

Мені байдуже, який буде результат, він вас не гідний.

Марнославство в цьому світлі — не та рука, яка нас душить

Просто сонце крутиться, коли ви хочете, щоб воно залишалося прямим

Але в довгостроковій перспективі ми розуміємо, що це ламає делікатне майбутнє.