Assez parlé de moi - Benjamin Biolay

j’avale le vent, j’avale la vie

j’avale les gens, j’avale la nuit

je bois le jour, je bois le verre

je bois le vide, je vois mon frère

qui parle au vent, qui parle au bruit

qui parle aux gens qui sont partis

j’avale le vent, j’avale mes cris

je cale mes pas sur ceux d’autrui

je vole au vent, je vole de nuit

dans les tympans, dans les tempi

je vois le large, la normandie

et son bocage et son ennui

je crois les autres, je crois les bruits

je suis en cage ou sans abri

j’avale le vent, j’avale la vie

puis me resape au saut du lit

mais assez parlé de moi

j’avale la peur, j’avale la mort

j’avale ma sueur, j’ai mal au cœur

je bois la mer, je vois derrière

les meurtrières des imposteurs

je crois le sot qui voit le doigt

au clair de lune juste le doigt

dans la lagune juste le doigt

dans la belle brune juste le doigt

mais assez parlé de moi

j’avale le vent, j’avale la vie

j’avale les gens, j’avale la nuit

je bois le jour, je bois le verre

je bois le vide, je vois mon frère

qui parle au vent, qui parle au bruit

qui parle aux gens qui sont déjà partis

j’avale le temps, j’avale mes cris

je cale mes pas sur ceux d’autrui

je vole au vent, je vole de nuit

dans les tympans, dans les tempi

je vois le large, la normandie

et son bocage et son ennui

j’avale le vent, j’avale la vie

mais assez parlé de moi

Я ковтаю вітер, я ковтаю життя

Я ковтаю людей, я ковтаю ніч

Я п'ю день, я п'ю склянку

П’ю порожнім, бачу брата

хто з вітром говорить, хто з шумом

який розмовляє з людьми, які пішли

Я ковтаю вітер, ковтаю свої крики

Я крокую за кроками інших

Лечу на вітрі, літаю вночі

в барабанних перетинках, у скронях

Я бачу море, Нормандію

і його бокаж і його нудьга

Я вірю іншим, вірю шумам

Я в клітці або бездомний

Я ковтаю вітер, я ковтаю життя

потім випиває мене з ліжка

але досить про мене

Я ковтаю страх, я ковтаю смерть

Ковтаю піт, серце болить

Я п'ю море, бачу позаду

вбивці самозванців

Я вірю дурню, який бачить палець

в місячному світлі тільки палець

в лагуні тільки палець

у красивої брюнетки лише палець

але досить про мене

Я ковтаю вітер, я ковтаю життя

Я ковтаю людей, я ковтаю ніч

Я п'ю день, я п'ю склянку

П’ю порожнім, бачу брата

хто з вітром говорить, хто з шумом

який розмовляє з людьми, які вже пішли

Я ковтаю час, ковтаю свої крики

Я крокую за кроками інших

Лечу на вітрі, літаю вночі

в барабанних перетинках, у скронях

Я бачу море, Нормандію

і його бокаж і його нудьга

Я ковтаю вітер, я ковтаю життя

але досить про мене