Malgastaste - Beatriz Luengo

Se perdió la magia de los momentos

Y con ella se borró la línea que marca el respeto

Y ahora fingimos con frases forzadas

Sonrisas gastadas, falsas apariencias

Hoy al mirarnos a los ojos no sentimos nada

Porque algo lindo entre los dos se fue muriendo

Y hoy te convierto en un extraño aquí en mi cuerpo

Y me quedé vagando en el desierto

Desenterrando sentimientos…

Malgastaste mis razones para amarte

Reforzando mis impulsos para odiarte

Y en, y en el medio de esta tempestad

Que destroza con su rumbo a cada paso

Todo aquello que un día unieron nuestros lazos

Y que ensucia, con su lodo, nuestras manos

Se dejó hablar al remordimiento

Y en el centro de este ego

La autoestima por los suelos

Que en reino de los cielos solo están los hombres buenos

Y en la tierra los humanos y hoy no vamos a culparnos

Ni soy sensata, ni tú eres sensato

Porque algo lindo entre los dos se fue muriendo

Y hoy te convierto en un extraño aquí en mi cuerpo

Y me quedé vagando en el desierto

Desenterrando sentimientos…

Malgastaste mis razones para amarte

Reforzando mis impulsos para odiarte

Y en, y en el medio de esta tempestad

Que destroza con su rumbo a cada paso

Todo aquello que un día unieron nuestros lazos

Y que ensucia, con su lodo, nuestras manos

Perdóname si al decirnos adiós

No son mis labios quien se pegan a tu boca

Y son dos tímpanos de hielo en tus mejillas

Tal vez hubiera sido mejor, para los dos

Una mejor elección

O quizás jamás nunca encontrarnos

Malgastaste mis razones para amarte

Reforzando mis impulsos para odiarte

Y en, y en el medio de esta tempestad

Que destroza con su rumbo a cada paso

Todo aquello que un día unieron nuestros lazos

Y que ensucia, con su lodo, nuestras manos

Malgastaste mis razones para amarte…

Y en el medio de esta tempestad…

Магія моментів була втрачена

І з нею стерлася лінія, що позначає повагу

А тепер прикидаємося вимушеними фразами

Потерті посмішки, фальшивий вигляд

Сьогодні, коли ми дивимося один одному в очі, ми нічого не відчуваємо

Бо щось прекрасне між ними вмирало

І сьогодні я роблю тебе чужим тут, у своєму тілі

І я залишився блукати в пустелі

Викопування почуттів...

Ти змарнував мої причини любити тебе

Зміцнюючи бажання ненавидіти тебе

І в, і посеред цієї бурі

Це руйнує своїм ходом на кожному кроці

Весь цей один день об’єднав наші узи

І що брудні, з його брудом, наші руки

Вона дозволила собі говорити до каяття

І в центрі цього его

Самооцінка на землі

Що в Царстві Небесному є тільки добрі люди

І на землі люди і сьогодні ми не збираємося звинувачувати себе

Я не розумний, як і ти не розумний

Бо щось прекрасне між ними вмирало

І сьогодні я роблю тебе чужим тут, у своєму тілі

І я залишився блукати в пустелі

Викопування почуттів...

Ти змарнував мої причини любити тебе

Зміцнюючи бажання ненавидіти тебе

І в, і посеред цієї бурі

Це руйнує своїм ходом на кожному кроці

Весь цей один день об’єднав наші узи

І що брудні, з його брудом, наші руки

Вибач мені, якщо ми прощаємося

Це не мої губи прилипають до твого рота

А на твоїх щоках дві барабанні перетинки льоду

Можливо, це було б краще для нас обох

кращий вибір

А може, ніколи й не зустрітися

Ти змарнував мої причини любити тебе

Зміцнюючи бажання ненавидіти тебе

І в, і посеред цієї бурі

Це руйнує своїм ходом на кожному кроці

Весь цей один день об’єднав наші узи

І що брудні, з його брудом, наші руки

Ти змарнував мої причини любити тебе...

І посеред цієї бурі…