Ewigkeit - Basstard

Wenn man die and’re Seite betritt

Wenn der Körper den Geist aufgibt

Hat der Sensemann die Arme ausgebreitet

Und der Schatten wirft ein Kreuz auf mich

Körper werden in den Wellen zu Salz

In der Wüste zu Sand

Ich sagte bis bald, als wüsste ich wann

Und sah zurück, bis die Küste verschwand

Für den letzten Abend hast du gespart

Dein Essen, Energie uns zu retten

Ich habe versagt, sie beraubt mir die Kraft

Ich muss mich immer wieder erbrechen

Niemand spricht, nur ein weinendes Kind

Schreie im eisigen Wind

Wird das Schicksal uns gnädig sein?

Wir beten dafür und segeln in die Ewigkeit

Grau, soweit das Auge reicht

Kein Gefühl für Raum und Zeit

Vom Regen ausgepeitscht

Das Bild ist ausgebleicht

Sag mir, wie weit der Weg geht (ein weiter Weg)

Eine Ewigkeit (eine Ewigkeit)

Wo ist das Licht nur geblieben?

Der Himmel erscheint so unendlich weit

Hunderte Meilen nur in unserem Geist

Die Hoffnung verblasst, doch der Hunger, er bleibt

Wir treiben träumend, schaukeln dahin

Und keiner kann’s bezeugen, außer dem Wind

Der Drang nach Freiheit brennt und pocht

Er hält mich am Leben, deswegen kämpf' ich doch

Meine Augen schweifen über den Wellengang

Der (?) zum Atmen ist nur ellenlang

Dicht gedrängt, Gesichter voll Sorge

Wenn das Ziel erreicht ist, beginnt es von vorne

Wohin führt uns die Reise?

Hinter uns liegt die Hölle und vorn ist das Weite

Wird das Schicksal uns gnädig sein?

Wir beten dafür und segeln in die Ewigkeit

Коли ви входите з іншого боку

Коли тіло відмовляється від духу

Хіба Жнець розставив руки

І тінь кидає на мене хрест

Тіла перетворюються на сіль на хвилях

У пустелі на пісок

Я сказав, що побачимося, як я знаю коли

І озирнувся, аж берег зник

Ви заощадили на останній вечір

Ваша їжа, енергія, щоб врятувати нас

Я провалився, вона позбавляє мене сил

Я продовжую рвати

Ніхто не говорить, тільки дитина плаче

Крик на крижаному вітрі

Чи буде доля ласкава до нас?

Ми молимося за це і пливемо у вічність

Сірий, наскільки сягає око

Немає відчуття простору і часу

Збитий дощем

Зображення вицвіло

Скажи мені, як далеко йде шлях (довгий шлях)

Вічність (вічність)

Куди поділося світло?

Небо здається таким безмежно широким

Сотні миль тільки в нашій свідомості

Надія згасає, а голод залишається

Ми дрейфуємо, мріючи, розгойдуємось

І ніхто не може бути свідком цього, крім вітру

Потяг до свободи горить і пульсує

Він тримає мене в живих, тому я борюся

Мої очі блукають по хвилях

Довжина (?) для дихання становить лише милю

Переповнені, обличчя повні занепокоєння

Коли мета досягнута, все починається спочатку

Куди веде нас подорож?

Пекло позаду, а простори попереду

Чи буде доля ласкава до нас?

Ми молимося за це і пливемо у вічність