Посвящение Эдит Пиаф - Азиза

С облаками белыми по небу летящими

Ты мечту далёкую отпусти свою

Может солнце яркое душу одинокую

Там согреет ласково и развеет сном.

Припев:

Встаньте, господа, звезда уходит

Встаньте, господа, она простилась

Верьте, господа, жалеть не стоит

Ведь она об этом не просила.

Сквозь туман обманчивый с призраками сросшийся

Нам идти приходится в одиночестве

Долго или коротко, но сей путь кончается

И встречаешь снова тех, кто дорог был тебе.

Припев.

З хмарами білими по небу, що летять

Ти мрію далеку відпусти свою

Може сонце яскраве душу самотню

Там зігріє ласкаво і розвіє сном.

Приспів:

Встаньте, панове, зірка йде

Встаньте, панове, вона попрощалася

Вірте, панове, шкодувати не варто

Адже вона про це не просила.

Крізь туман оманливий з примарами зрощений

Нам йти доводиться в самотності

Довго чи коротко, але цей шлях закінчується

І знову зустрічаєш тих, хто дорогий був тобі.

Приспів.