Севастополь - Азиза

Белокаменный город встречает меня,

Я ему свое сердце открыла!

Разбиваясь о скалы, напомнит волна,

Как мечтала, страдала, любила.

Я искала судьбу посреди суеты,

Поменяв тишину на загранку.

Только мне надоело скитаться вдали,

Свою жизнь повернув наизнанку!

А я иду под парусами и завидую себе.

Сколько раз я уезжала, но душа рвалась к тебе!

Севастопольское небо, Севастопольский причал!

Этот город — мой корабль, Севастополь!

Этот город мой корабль…

Брошу якорь надолго я в этих краях,

Мне пристанища лучше не надо.

Буду часто бродить по заветным местам,

Провожая на море закаты.

Сколько в жизни видела я разных дорог,

Если скажут, там лучше — не верьте!

Я любовью твоею и терпким вином,

Успокою уставшее сердце.

Білокам'яне місто зустрічає мене,

Я своє серце відкрила!

Розбиваючись об скелі, нагадає хвиля,

Як мріяла, страждала, любила.

Я шукала долю посеред суєти,

Помінявши тишу на загранку.

Тільки мені набридло тинятися вдалині,

Своє життя повернувши навиворіт!

А я іду під вітрилами і заздрю ​​собі.

Скільки разів я від'їжджала, але душа рвалася до тебе!

Севастопольське небо, Севастопольський причал!

Це місто - мій корабель, Севастополь!

Це місто мій корабель…

Кину якір надовго я в цих краях,

Мені притулку краще не треба.

Часто бродитиму по заповітних місцях,

Проводячи на море захід сонця.

Скільки в життя бачила я різних доріг,

Якщо скажуть, там краще не вірте!

Я любов'ю твою і терпким вином,

Заспокою втомлене серце.